Думка, самосвідомість, бажанє освіти й поліпшеня відносин людських є і будуть для тс сімпатичні все і всюди, де тілько по являть ся, без огляду на форму. От тим то ми й приписуємо немалу вагу й жидівській поезіі жаргоновій в Галичині (особливож жаргоновій драмі), котра помимо середновіковоі а нераз і просто варварської форми, все таки звертаючи ся прямо до темних і з погляду загально людськоі освіти крайнє занедбаних мас жидівських, вносить в цих зароди здоровоі думки, обрядового скептінізму й почутя загально людського, нераз вибігаючи далеко по за рамки правовірного „хуситства“. Всіх, що бажали би близше познакомити ся з обсягом і розвоєм сеі літератури у нас і в Россіі, відсилаємо до гарноі статі д. Бернфельда „Жидівська література гебрейска й жаргонова“, що була надрукована 1886 р. в „Зоръ“, а з свого боку помішувати будемо в „Товариші“ час від часу переклади поодиноких характернійших творів тоі літератури. На перший раз подаємо Пісню капцана“ (т. є. вбогого жида, пролетарів), незвісного автора, записану 1882 р. в Дрогобичі від д. Зінгера і малюючу контраст суспільний між убогими жидами-капцанами і багачами ойшерами. Ред.
Богач собі, наче король той жиє,
А журить ся, хоч і богатий;
Я бідний, за те ж і спокій міні є —
Не хочу я з ним ся міняти.
Гуляй же, капцане, гуляй,
Жури та гризоти не знай !
Богацькая жінка щодень за новим
Кавалером біґа-вертить ся;
А от на мою й не оглянесь ніхто,
То й вірно мене вна держить ся.
Гуляй же і т. д.
Богач у сальонах високих сидить,
Житє єму бідне й незнане;
А я в закамарках вохких мушу жить —
Катар же — він скорше дістане.
Гуляй же і т. д.
При дітях богацьких прислуга тупцює,
Йідять що захочуть і пють;
Мойіх голопупят ніхто не пильнує —
За те вни здорові ростуть.
Гуляй же і т. д.
Ну ж разом держім ся усі капцани,
То й світ весь обернем без муки,
Най з нас не кепкують богаті пани,
Не граблять весь гріш в своі руки !
Гуляй же, капцане, гуляй,
Жури та гризоти не знай!
Записав і переклав Ів. Франко.
[Товариш, 1888, ч.1, с.89-90]
24.07.1888