Із жидівської поезіі жаргоновоі.

Думка, самосвідомість, бажанє освіти й поліпшеня відносин людських є і будуть для тс сімпатичні все і всю­ди, де тілько по являть ся, без огляду на форму. От тим то ми й приписуємо немалу вагу й жидівській поезіі жар­гоновій в Галичині (особливож жаргоновій драмі), котра помимо середновіковоі а нераз і просто варварської форми, все таки звертаючи ся прямо до темних і з погляду за­гально людськоі освіти крайнє занедбаних мас жидівських, вносить в цих зароди здоровоі думки, обрядового скептініз­му й почутя загально людського, нераз вибігаючи далеко по за рамки правовірного „хуситства“. Всіх, що бажали би близше познакомити ся з обсягом і розвоєм сеі літерату­ри у нас і в Россіі, відсилаємо до гарноі статі д. Бернфельда „Жидівська література гебрейска й жаргонова“, що була надрукована 1886 р. в „Зоръ“, а з свого боку помішувати будемо вТовариші“ час від часу переклади поодиноких характернійших творів тоі літератури. На перший раз подаємо Пісню капцана“ (т. є. вбогого жида, проле­тарів), незвісного автора, записану 1882 р. в Дрогобичі від д. Зінгера і малюючу контраст суспільний між убогими жидами-капцанами і багачами ойшерами.    Ред.

 

Богач собі, наче король той жиє,

А журить ся, хоч і богатий;

Я бідний, за те ж і спокій міні є —

Не хочу я з ним ся міняти.

            Гуляй же, капцане, гуляй,

            Жури та гризоти не знай !

Богацькая жінка щодень за новим

Кавалером біґа-вертить ся;

А от на мою й не оглянесь ніхто,

То й вірно мене вна держить ся.

             Гуляй же і т. д.

Богач у сальонах високих сидить,

Житє єму бідне й незнане;

А я в закамарках вохких мушу жить ­—

Катар же — він скорше дістане.

Гуляй же і т. д.

При дітях богацьких прислуга тупцює,

Йідять що захочуть і пють;

Мойіх голопупят ніхто не пильнує ­—

За те вни здорові ростуть.

Гуляй же і т. д.

Ну ж разом держім ся усі капцани,

То й світ весь обернем без муки,

Най з нас не кепкують богаті пани,

Не граблять весь гріш в своі руки !

Гуляй же, капцане, гуляй,

Жури та гризоти не знай!

 

Записав і переклав Ів. Франко.

 

[Товариш, 1888, ч.1, с.89-90]

24.07.1888