Львівський національний літературно-меморіальний музей імені Івана Франка та Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика об’єдналися для нових мистецьких подій. Як зазначив директор Дому Франка Богдан Тихолоз, “підписання меморандуму – акт символічний, опертий на глибоку історичну традицію нашої багаторічної взаємодії”.
Володимир Сивохіп, генеральний директор філармонії:
«У цей час воєнного лихоліття українці як ніколи зосереджені на дослідженні національних надбань. У музиці на поезію Івана Франка, цитуючи самого автора, можна, пірнувши до дна, досягти великих глибин. Шукатимемо перлини на перетині творчості українських композиторів і творчості Франка, який також, зрештою, багато писав про класичну музику, не тільки про фольклор, мав гарний музичний слух, співав. Його творчість стала невичерпним джерелом натхнення для українських композиторів і виконавців впродовж фактично всіх десятиліть, що минули від часу написання ним своїх творів.
Відштовхуючись від імен двох патронів філармонії — Людкевича та Скорика, ми спробуємо якомога ефективніше дослідити та врешті презентувати на концертній естраді творчість Франка у їхньому контексті. Для цього вивчатимемо власні архіви в обох інституціях. І ще у цьому концертному сезоні 2024/25 сподіваємось реалізувати як видання, так і музичні записи, і, звісно ж, концертні виступи в стінах філармонії та дому Франка».
У різних артпроєктах, що активізувались під час пандемії та повномасштабного російського вторгнення, інституції неодноразово брали участь пліч-о-пліч. Тепер час офіційно декларувати глобальні візії та перспективи співпраці.
Інституції підписали угоду незадовго до великих річниць. 2025 року виповнюється століття від часу самої ідеї Дому Франка, сформульованої академіком Возняком. 2025 року також святкуватимуть століття від часу утворення першої кімнати музею Івана Франка в Науковому товаристві імені Шевченка. А 2026 року Україна буде відзначати 170-ліття від дня народження Івана Франка.
Директор Дому Франка Богдан Тихолоз:
«Сам Франко попри те, що не був ані професійним музикантом, ані не вважав себе музикознавцем, мав величезний інтерес до музичного мистецтва, непогано на ньому розумівся, залишив після себе цілий цикл музикознавчих праць і був пов'язаний широкою мережею взаємин із передусім галицькими композиторами й академічними виконавцями академічної музики своєї епохи. Він близько приятелював із Філаретом Колессою, Станіславом Людкевичем, Соломією Крушельницькою, Олександром Мишугою, Михайлом Микишою, Миколою Лисенком... Франко глибоко переймався питаннями національного стилю в музиці.
Наступний цікавий факт – Франко був безпосередньо пов'язаний з концертним залом Львівської філармонії. Саме там, на теперішній вулиці Скорика, відбувалося святкування — урочисте відзначення 40-річного ювілею творчої діяльності Франка 1913 року. У певному сенсі, через підписання цього меморандуму Іван Франко повернувся в той зал, де його вже вшановували. Хоча, звичайно, насправді він ніколи звідти не йшов. Меморандум є не бюрократичним документом, а юридичною підставою для нашої подальшої співпраці. Музика живе не в нотографії, а у виконаннях”.
Оскільки деякі твори на поезію Франка не виконувалися десятиліттями, для того, щоб зрозуміти, наскільки вони актуальні, потрібен фаховий підхід. Музикознавці з філармонії допоможуть франкознавцям-музейникам оцінити цю музичну спадщину. У подальших перспективах спільної проєктної діяльності – здобуття позабюджетного грантового фінансування, дослідницькі проєкти, пошукові роботи, пов'язані з реставрацією та оцифруванням цих матеріалів.
08.10.2024