На Вкраіні

Ой коли б з тісноі хати

Повставали ви, чубаті,

Та зирнули геть навколо

В вас би серце похололо.

Не пізнали б навіть мами

За панами, за жидами.

Де ліси були темряві,

Там тепер пеньки коряві ­—

Все порубано купцями,

Мов руіна на пожежі,

Без зеленої одежі —

За панами за жидами.

Де паслй ся ваші коні

По зеленій оболоні

Геть оточеній лугами,

Там тепер жидівські кози

Обйідають хирні дози —

За панами, за жидами.

Де родючих нив по полю

Хліборобу було в волю,

Аби впорав йіх руками!

Там тепер такі напасти,

Що й скотини ніде пасти

За панами, за жидами.

Де плеса ясні, чималі

З очерету виглядали,

Мов дзеркала з тії рями,

Там тепер по кочковині

Шпацірують тілько свині

За панами, за жидами.

Де в садочках мов віночках

Всюди мріли хуторочки

З островерхими хатами,

Там смердять тепера тільки

Ті крамниці від горілки —

За панами, за жидами.

Де Дніпра рідного хвилі

Нашґ предки непохилі

Рвали вільними чайками,

Там усе тепер за плату,

І рибалка дає рату —

За панами, за жидами.

Де народ був рослий, сильний,

І моторний і прихильний,

З щирим сміхом та піснями,

Там тепер слабі, понурі

Люде ледве носять шкури —

За панами, за жидами.

1876 р.  Гетьманець.

[Товариш, 1888, ч.1, с.15-16]