Уряд недоторканний

Кабінет Міністрів Арсенія Яценюка здобув імунітет від можливої відставки на цілий рік. Недоторканність прийшла до Уряду водночас зі схваленням програми його діяльності Верховною Радою — як і каже українська Конституція. Підхід такий: кабінет, затверджений парламентом, презентує депутатам план своєї роботи — нардепи з цим годяться, і уряд із річним carte blanche береться втілювати задуми, не переймаючись можливістю бур. Власне, цього епізоду з української Конституції досить, аби підкреслити важливість і винятковість акта — програми Уряду. Але у виконанні Арсенія Яценюка ця процедура виявилася провальною.

 

Наймолодший з українських прем'єрів пішов слідами своїх попередників, які не надавали великої ролі цьому документові й трактували його як формальність. Власне, то був би ще гарний варіант розвитку подій, якби Арсеній Петрович просто злегковажив «домашнім завданням» — набагато гірше, якщо перелік пісних пунктів і є намірами сімнадцятого українського уряду, названого «реформаторським».

 

 

Яценюк добре відбувся у Верховній Раді: програму діяльності підтримали 269 народних депутатів, хоча вранці текст документа критикували усі фракції коаліції, за винятком прем'єрського «Народного фронту». За загальною оцінкою, програма суттєво відрізнялася від коаліційної угоди, яку підписали два тижні тому: здебільшого Уряд не врахував напрацювання коаліціянтів, а в кількох епізодах запропонував геть інше бачення. Компроміс було знайдено в доволі химерний спосіб: у преамбулі програми дописали, що коаліційна угода є невід'ємною частиною програми дій Уряду.

 

Особливо дошкульною для прем'єра була позиція Блоку Порошенка: голова фракції БПП Юрій Луценко назвав проект програми Уряду чимось середнім між «студентською халтурою» та журналом «Мурзілка». Позиція Блоку Порошенка була знаковою не лише з огляду на те, що це найбільша сила коаліції, а й фактом, що за нею стоїть Президент. Надалі Порошенкова команда використовуватиме першу-ліпшу нагоду розкритикувати Уряд, тільки-но Яценюк десь промахнеться. Цю тактику почали застосовувати вже у четвер.

 

 

У цьому контексті варто зазначити, що проект програми проходив затвердження на засіданні Уряду колеґіальним рішенням, тимчасом як дев'ятеро з двадцяти членів Кабміну є висуванцями Блоку Порошенка, а ще двоє міністрів призначено за президентською квотою. Тобто голова держави має вплив щонайменше на 11 міністрів, і вони становлять більшість на засіданнях Уряду. Цікаво, як така програма могла пройти через засідання Кабміну, якби її не підтримали міністри-висуванці БПП? Тобто решта урядовців мусили розділити між собою тягар критики, що впав на двічі-прем'єра.

 

Цікаву гіпотезу для взаємостосунків дуету (президент/прем'єр чи БПП/НФ) запропонував відомий український фахівець, голова Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко. Ще перед голосуванням він заявив, що підтримка програми Блоком Порошенка буде поганим сиґналом. «Або лідери БПП і НФ домовилися разом припинити дурити всіх обіцянками реформ і почнуть вирішувати всі проблеми за рахунок громадян, або БПП вирішив почекати, поки уряд Яценюка обламає собі зуби на спробах провести однобокі соціально-економічні реформи, щоб весною позбутися його і сформувати свій уряд. Обидва ці сценарії базуються на старих пострадянських підходах до політики, а тому будуть фатально згубні для ситуації в Україні», — заявив експерт.

 

Після голосування кореспондент «Z» зателефонував Коліушкові з питанням, чи не змінив він свою думку. «Залишаюся на тій самій точці зору. Дуже неґативно оцінюю те, що відбулося у Верховній Раді. Вони вийшли із ситуації дивним чином — просто в преамбулі програми записали посилання на коаліційну угоду, але це не серйозно. Щонайменше вартувало її переписати, включивши туди всі положення коаліційної угоди. Через те, що Блок Порошенка, котрий був ініціатором саме такої угоди, легко погодився з таким підходом до програми, — у мене є підозра, що один із тих двох сценаріїв втілиться», — прокоментував Коліушко.

 

Яценюк захищається перед народними депутатами

 

Скільки часу залишилося прем'єр-міністрові Арсенію Яценюку — передбачити вкрай важко. Тим більш сьогодні, коли одну з домінуючих ролей у державі відіграє не кабінетна, не коридорна, а вулична політика. Але точно можна сказати, що в разі потреби навіть річний імунітет — не завада для того, щоб усунути голову уряду. В історії України вже бували прецеденти, коли депутати обходили цю вимогу законодавства: спершу ухвалювали законопроект про скасування постанови, яка передбачала схвалення програми уряду, а «контрольним пострілом» відправляли прем'єра у відставку.

 

Наразі своїми думками з приводу урядової програми діляться представник ініціативи «Реанімаційний пакет реформ» Вадим Міський та згаданий вище Ігор Коліушко, голова Центру політико-правових реформ.

 

 

Ігор КОЛІУШКО:

У нас дуже серйозні проблеми з Урядом

 

– Коаліційна угода виявилася значно серйознішим документом, аніж програма діяльності Уряду. Почнімо з того, що коаліційна угода зайняла 72 сторінки друкованого тексту, натомість програма Кабінету Міністрів — лише 13. За логікою, а також за значенням цих документів, мало бути навпаки: коаліційна угода, котра є політичною домовленістю, визначає набір реформ чи основні напрямки політики, а програма діяльності Уряду, котра є конституційно передбаченим політико-правовим документом, повинна конкретизувати пункти коаліційної угоди, виклавши їх мовою реальних планів: з термінами, конкретними перспективами тощо. На ділі ж зробили діаметрально протилежне. Про низку важливих речей, таких як децентралізація, реформа Кабінету Міністрів, конституційна реформа, там взагалі нема жодної згадки.

 

Це означає, що Уряд не хоче міняти систему організації влади, що урядовці — і вони сьогодні це самі ствердили — залишаються працювати із цим хаосом, із цим авторитарним режимом керівництва, який існує й сьогодні. Саме на цьому я базую свої песимістичні прогнози. Це означає, що Уряд, по-перше, буде неспроможний реалізовувати реформи, зокрема реформи галузей — охорони здоров'я, освіти, енергетики. По-друге, відсутність децентралізації та внутрішнього реформування Уряду призводить до того, що громадська активність, котра сьогодні перебуває на дуже високому рівні, не має інституційних механізмів для своєї реалізації. Урядовці відкидають внесення змін до закону про Кабінет Міністрів і центральні органи виконавчої влади щодо створення колеґій при міністерствах, вони відкидають можливості додаткового аналізу політики міністерств.

 

Якщо вони хочуть це робити, чому вони це не роблять нормальним шляхом, через внесення змін до закону, котрий уже давно готовий, чекає свого часу на столі? Якщо не хочуть вносити зміни до закону — отже, не хочуть впроваджувати ці зміни. А якщо так, то в нас дуже серйозні проблеми на майбутнє.

 

– Якою буде роль парламенту в контролі за роботою уряду? Чи стане він тим бичем, який підганятиме команду Яценюка? Як-не-як, а в четвер народні депутати влаштували для урядовців доволі прохолодний прийом.

 

– Роль парламенту визначена Конституцією, не більше і не менше. У четвер парламент мав чудову нагоду вдосконалити програму діяльності Кабінету Міністрів, але він цього не зробив, піддавшись істеричним закликам негайно схвалити програму. Тепер Уряд має рік від вотуму довіри, і на цілий рік є недоторканним. Звичайно, можливості впливати на його роботу з боку парламенту менші, але побачимо.

 

– Чи можна сподіватися, що на тлі цих доволі неґативних прогнозів зможуть себе проявити окремі особистості в складі Уряду, «витягнувши» окремі галузеві реформи власними зусиллями ?

 

– Для того, щоб Уряд проводив серйозні реформи, треба провести серйозне реформування самого Уряду. Я не уявляю, як міністри-іноземці — а напевне ж ви маєте на увазі їх, — не уявляю, як вони працюватимуть з нашими апаратами і нашою старою системою діловодства. Павло Шеремета (колишній міністр економіки. — «Z») не зміг. На мій погляд, він мав абсолютно правильні ідеї, але не зумів знайти форму роботу міністерства, вони жили окремо — міністр окремо, а окремо апарат. Не виключено, що це повториться у багатьох міністерствах. Але знаю точно: те, що робить більшість наших міністерств, для розвитку країни не потрібне. Уряд треба радикально реформувати. Яценюк вважає, що це не так.

 

 

Вадим МІСЬКИЙ:

Уряд мусить змінитися, щоб стати драйвером реформ

 

– У четвер ми спостерігали вже другу спробу нечесної гри з боку нового парламенту, а також нової влади. Спершу вони в кулуарний спосіб затвердили склад Уряду, не дотримавшись процедур, не порадившись із громадськістю та фракціями (фракції мали на розмову з міністрами лише три години, і їхня оцінка не мала впливу на кінцевий результат). Ця ситуація повторилася вдруге: народним депутатам показали програму дій Уряду менш ніж за добу до голосування. Вони не мали часу оцінити цей документ.

 

У програмі Уряду є багато прогалин. Вони стосуються цілих сфер і галузей, а також і термінів виконання плану: «дедлайни» здебільшого відсутні.

 

Хотів би виокремити три моменти, яких не вистачає в програмі діяльності КМУ. По-перше, дуже важливо провести реформу Кабінету Міністрів, а також реформу державної служби — для того, щоб вони стали реальними драйверами реформ, а не залишалися структурами радянського типу, не здатними до змін. Зокрема, йдеться про деполітизацію системи, про чіткий розподіл обов'язків між політичними та неполітичними фіґурами, де міністр — політична фіґура, а державний секретар чи керівник апарату — неполітична.

 

Другий важливий момент, що його не включили до програми Уряду, — децентралізація. Реформу слід провести до осінніх місцевих виборів, інакше вона відкладеться іще на п'ять років. Децентралізація передбачає об'єднання маленьких сіл у громади, відбуватиметься укрупнення громад. Якщо їх не укрупнити, то вибори відбудуться на основі старого адміністративно-територіального поділу. Без посилення базової одиниці, громади, децентралізація не матиме сенсу.

 

І третя річ — наближення українського законодавства до європейського в частині виконання Угоди про асоціацію, доступу українських компаній на ринки Європейського Союзу. Україна мусить затвердити низку технічних норм, санітарних, фітосанітарних стандартів. Важливо якомога швидше ухвалити ці акти, щоби  український бізнес міг компенсувати втрату російського ринку європейським.

 

У низці пунктів програма діяльності Уряду суперечить коаліційній угоді. Загалом програма має йти у розвиток коаліційної угоди, адже Кабінет Міністрів формується парламентською коаліцією, і вона визначає для нього формат роботи. Але насправді урядовий план вужчий. А, наприклад, підхід до реформи сфери охорони здоров'я в них концептуально різний. У плані Уряду викладено ще старий варіант, який розроблявся під час першого приходу Яценюка, а в коаліційній угоді він ближчий до того, що напрацювала стратегічна дорадча група при Міністерстві охорони здоров'я, там проґресивніший варіант.

 

Що вплинуло на якість програми: недбалість та поспіх чи загалом брак політичної волі до реформ? Дехто каже, що план Уряду в нормальному вигляді ніколи не подавався до Верховної Ради, а якщо він й існував, то ніколи не виконувався — тому, мовляв, на нього не зважали і цього разу. Очевидно, що секретаріат Уряду намагався підготувати документ у короткий термін, напевне, на основі застарілої інформації. Тому залишається сподівання, що Уряд у своїй роботі таки опиратиметься на коаліційну угоду, адже вона якісніше напрацьована, це свіжіша версія плану реформ у країні, аніж та програма, котру ми отримали у четвер.

 

11.12.2014