«Кривавий» секретар

Призначення Олександра Турчинова секретарем Ради національної безпеки і оборони відновлює позиції «яструбів» в українській владі. Колишній голова парламенту та виконувач обов'язків президента запам'ятався категоричними підходами до вирішення конфлікту на Донбасі й різкими заявами щодо Росії, він став уособленням явища, яке в російських медіях дістало назву «київська хунта». В середу, коли секретар РНБО відбув свою першу прес-конференцію на посаді, російські ЗМІ знову замиготіли обурливими заголовками, адже Турчинов пообіцяв, що «наша війна закінчиться тільки тоді, коли буде звільнено всю територію України, включаючи Крим».

 

Попри те, що за тимчасового президентства Турчинова Україна не змогла захистити Крим і пропустила нагоду вчасно загасити конфлікт на Донбасі, категоричність політика забезпечила йому прізвисько «Кривавий пастор». Лідер «Народного фронту» сприймає це з гумором. «Коли в деяких соціальних мережах пішла інформація, що призначення "Кривавого пастора" вже призвело до обвалу рубля, то я думаю, це просто збіг», — пожартував Турчинов.

 

Турчинов з оберемком квітів від Президента

 

Експерти «Z» одностайні в тому, що Рада національної безпеки отримала дуже сильну фіґуру. Втім вони висловлюють побоювання, що надмірна різкість Турчинова може виявитися недоречною за нинішніх обставин.

 

Президент ділиться

 

Нагадаємо, що посада секретаря РНБО залишалася вакантною від 7 серпня, відколи її покинув Андрій Парубій. Керівник Самооборони Майдану пояснив свою відставку існуванням розбіжностей між Радбезом та головою держави. Зокрема, Парубій критикував мирний план Петра Порошенка, вважаючи його безперспективним.

 

Політолог Вікторія Подгорна стверджує, що Петро Порошенко не квапився з призначенням, адже поруч не бачив сильного претендента на відповідальну посаду. «Він вичікував фіґуру, котра була б йому вигідна. Лояльних кадрів він уже не міг ставити, бо лояльні виявилися неефективними, за це йому перепало багато критики. В української влади небагатий людський резерв, особливо у сфері безпеки. Є старі кадри, але нинішні виклики — не для літніх людей, хоча вони й мають великий досвід», — каже пані Подгорна.

 

Натомість Петро Бурковський вважає, що Президент України вагався з призначенням, адже призвичаївся тримати владу «на короткій руці». Голова держави був певен, що сам може дати раду безпековому сектору. «Порошенко вважає себе найкращим дипломатом, найкращим генералом, найкращим прокурором — про цю його рису, зокрема, писала Юлія Мостова. Він замикає на собі дуже багато речей. І, очевидно, вважав себе ще й найкращим головою РНБО, котрий може працювати без секретаря. Цей політик любить владу і намагається нею користуватися на всякий спосіб. Інша річ, чи може він досягати таким чином поставлених цілей і отримувати найкращий результат», — коментує для  «Z» Бурковський.

 

Офіційне представлення Турчинова для членів та апарату РНБО 

 

Політолог вважає, що на призначення Турчинова вплинув результат парламентських виборів і етап формування уряду. Секретар РНБО покликаний врівноважити стосунки між двома центрами влади. «Призначення Турчинова є елементом домовленостей зі створення системи стримувань і противаг між главою держави та прем'єром, між Блоком Порошенка та "Народним фронтом". Одна партія має посаду президента та голови парламенту, інша — прем'єра та секретаря РНБО», —  зазначає Петро Бурковський.

 

«Це схоже на коаліційні домовленості між двома ключовими партіями, — доповнює Вікторія Подгорна. — Адже конституційна структура в нас недосконала: вона створює два центри для керівництва виконавчою владою, закладаючи потенціал конфліктів. Турчинов може бути містком між цими фіґурами. Втім у цьому призначенні може бути і "підводне каміння": Президент прагне розділити неґатив і відповідальність з іншими силами. Порошенко став президентом на позитиві, але потім розгубив кредит довіри, виборці підтримали на парламентських виборах партію Яценюка-Турчинова. Зараз Порошенко намагається розділити відповідальність з іншими силами», — вважає політолог.

 

Déjà vu 2005/2014

 

Для Олександра Турчинова нинішній прихід у РНБО є вже другим в політичній кар'єрі: у 2007 році він був там заступником у секретаря Івана Плюща. Турчинов почав працювати в ділянці безпеки двома роками раніше, коли у 2005-му очолив Службу безпеки України. Під час Революції гідності очолював політичний штаб опозиції. Весною 2014 року виконував обов'язки Верховного головнокомандувача.

 

Спеціально для Турчинова Президент України згодився розширити повноваження РНБО. Ще 10 грудня голова держави зареєстрував у парламенті законопроект зі змінами до відповідного закону. Варто звернути увагу на дату реєстрації проекту: вона означає, що призначення Турчинова погодили більш як тиждень тому. Хоча, можливо, така кадрова опція виникла навіть раніше, адже ще під час виборчої кампанії багато хто висловлював припущення, що Олександр Валентинович піде працювати або віце-прем'єром із «силового» комплексу, або ж секретарем РНБО.

 

Щодо посадової компетенції Турчинова, то Радбез пропонують наділити повноваженнями здійснювати координацію та контроль за виконанням рішень РНБО органами влади (раніше йшлося про моніторинґ), вживати «невідкладних заходів із розв'язання кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці», надавати Президентові пропозиції щодо проектів державних програм, доктрин і указів, розробляти поправки до Державного бюджету. РНБО працюватиме над розгортанням ставки Верховного головнокомандувача на випадок війни. Цей законопроект вже пройшов перше читання в парламенті й чекає остаточного схвалення.

 

Володимир Горбулін (праворуч) — перший секретар РНБО, Турчинов — наразі останній

 

Крім того, Радбез контролюватиме роботу органів влади у сфері корупції, яку Турчинов назвав викликом для державної безпеки. Під час вступної прес-конференції секретар РНБО заявив, що планує віддати увагу судовій реформі. «Судова реформа не запрацює, поки декілька сотень суддів самі не сядуть за ґрати. Я не бачу іншого шляху примусити суддів ухвалювати правосудні рішення», — пригрозив «Кривавий пастор».

 

Посилення інституту РНБО навіює паралелі з 2005 роком. Після Помаранчевої революції Радбез очолив Петро Порошенко. Саме під Порошенка тодішній президент Віктор Ющенко зміцнив Раду з питань безпеки та оборони, дозволивши їй впливати навіть на політику в економічній та енергетичній сфері, які теж було названо питаннями державної безпеки. Фактично йшлося про створення «альтернативного уряду». Конфлікт повноважень закінчився великою сваркою — і Турчинов, і Порошенко втратили свої посади у 2005 році. Залишається сподіватись, що вони зробили висновки з тієї історії.

 

«Конфронтація була завжди, і буде завжди, — коментує Петро Бурковський. — Зрозуміло, що Порошенко надалі бачить себе президентом, Яценюк бачить себе президентом, всі інші бачать себе президентами. Згадайте 2005 рік, коли Порошенко був секретарем РНБО, і те, як він використовував ці повноваження. Порошенко ще тоді примірював до себе додаткові можливості, вважаючи, що може розпоряджатися ними краще, ніж Ющенко. Тодішній президент наділив секретаря РНБО повноваженнями у неконституційний спосіб, і Порошенко послуговувався ними, зокрема для боротьби з Юлією Тимошенко».

 

Пан Бурковський, однак, вважає, що номінування Турчинова в РНБО та посилення функцій секретаря, навпаки, є кроком, спрямованим на послаблення внутрішньої конфронтації у владі: «Порошенко пішов на цей крок, щоби уникнути конфлікту. Якби цього призначення не було, то партія Президента отримала б домінуючі позиції і могла б спровокувати гуртування інших коаліційних сил проти неї. Президент міг опинитися в тій ситуації, в якій був Віктор Ющенко наприкінці власної каденції. Це призначення знижує градус конкуренції й демонструє, що Президент здатен на компроміс», — аналізує експерт.

 

Мирний план теж стане «кривавим»?

 

Одна з інтриґ щодо посадових стосунків секретаря РНБО Турчинова та голови РНБО Порошенка — їхнє бачення «мирного плану». Олександр Турчинов, нагадаймо, скептично ставиться до дипломатичного пакету, презентованого Порошенком та підтриманого країнами Заходу. Колишній спікер використав свій авторитет і реґламенті хитрощі для того, щоб парламент ухвалив закони про «особливий статус», хоча відразу ж висловив сумнів у їх спроможності. Після проведення сепаратистських виборів на Донбасі Турчинов першим зареєстрував у ВР законопроект про скасування «особливого статусу».

 

У Росії до Турчинова ставляться вкрай неґативно, вважаючи його представником «партії війни». Натомість Петро Порошенко подеколи отримує компліменти від перших осіб російської держави (що, звісно, не запишеш собі в блокнот найбільших досягнень). Кілька днів тому Сергій Лавров сказав, що Порошенко — «найкращий шанс для України», а йшлося про позицію Президента в мирних ініціативах. На четверговій прес-конференції естафету перейняв Володимир Путін, поскаржившись на те, що Президент України, на жаль, не єдиний, хто визначає внутрішню політику держави.

 

Погляд «яструба»

 

«Своїм указом Президент хотів засвідчити, що ним не так легко маніпулювати і не так легко примушувати його до якихось рішень, які йдуть урозріз із державними або особистими інтересами. — коментує Петро Бурковський. — Так, Порошенко прибічник миру, але він намагається довести, що не піде на мир будь-якою ціною. Прихід Турчинова можна оцінювати як посилення тієї частини політичного істеблішменту, котра зорієнтована на конфронтацію з Росією. Йдеться не тільки про війну, а про довготривалу лінію протистояння в усіх формах, включно з інформаційною політикою, протидією економічному тиску тощо». Експерт вважає, що завдяки Турчинову Україна може посилити свої позиції й зайняти жорсткішу позицію на переговорах.

 

А Вікторія Подгорна повертається до думки про те, що Президент України намагається поділитися відповідальністю з іншими політичними силами — але йдеться не тільки про посади і статус, а про боротьбу концепцій, про «яструбиний» та «голубиний» підходи. «Фактично Порошенко дає своїм конкурентам карти в руки. Він каже: я за мир — а ви доведіть, що війна краща. Політик може працювати прямолінійно, а може піти на нелінійні кроки», — міркує експерт.

 

Олександру Турчинову треба бути обережнішим у своїй діяльності, стверджує пані політолог, адже радикальні дії можуть спровокувати неадекватну реакцію Росії і позбавити Україну міжнародної підтримки. «Росія завдяки санкціям та істотному падінню цін на нафту починає занурюватися в кризу, однак ми не бачимо зміни в її поведінці. Навпаки, Путін може вдатися до аґресивніших кроків. Є ризики не тільки з російського боку, а й з боку Заходу. Від нас можуть відвернутися партнери, які не розділяють "лінію війни". Без їхньої підтримки ми не зможемо встояти. Не варто розмахувати палицею, якщо не маєш належного ресурсу», — застерігає вона.

 

Тим часом у четвер Олександр Турчинов відвідав зону АТО для перевірки позицій українських сил.

 

У суботу відбудеться засідання РНБО. Президент скликає Радбез через загострення ситуації на Донбасі.

 

18.12.2014