Звичайно, на фоні скандалу з заступником Авакова Чеботарем, який лише завдяки корупції міг нажити такі маєтки, на фоні того, що Міністерство юстиції закупило собі планшетів на вісім мільйонів гривень, будь-які нарікання на стан державної мови ідуть у тінь.   Подумаєш – мова! Ми ж пишаємося своїм інтернаціоналізмом.   Та я не проти. Нехай буде інтернаціоналізм. Але куди мені подітися зі своєю українською мовою? Сидіти лише в Галичині?  

Як під час будь-якої війни, в України все наразі загострюється і набирає значущості – і проблеми, і перемоги. Тому те, що вперше за рік Держкіно України не має боргів перед виробниками, – показник надзвичайний. Але що це означає?  

Історик з Донецька Олена Стяжкіна розповіла «Z» про необхідність примирення під час війни, бунт покоління «дітей незалежності» на Донбасі, каналізування бідності та беззахисності в ненависть до України і про доконечність публічних судів над злочинцями, які окупували частину Донецької та Луганської областей.  

Тимофій Гаврилів. Де твій дім, Одіссею? – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2015. – 216 с.     Був один, хто теж назвав свій роман поемою, та (окрім того, що століттями доводить цією вказівкою школярів до гріха) так і не змирився, коли його твір регулярно порівнювали то з гомеровим епосом, то з дантовою подорожжю. Сучасні письменники здаються загартованішими.  

Україна найближчим часом не має жодного шансу втратити імідж чи не найпарадоксальнішої держави світу. Особливо це стосується до економіки. А ще більше — до власності, держмайна і приватизації.

  Олександр Бойченко. Більше/Менше. Чернівці: Книги – ХХІ, 2015. 200 с.   Книжки треба перечитувати. Змінюється факт – змінюється інтерпретація факту – змінюється людина, яка факт інтерпретує. Таким є ланцюжок (само)пізнання. Збірка «Більше/Менше» Олександра Бойченка складається з його виступів, колонок, есеїв, статей etc., оприлюднених протягом 2005–15-го. Читали тоді. Перечитаємо нині. Може статися, побачимо, як міниться людина. Пощастить – то включимося до процесу.  

Керуючись виховними цілями, прабабуся контролювала музичне навчання мого діда в часи його дитинства, суворо забороняючи переривати багатогодинні вправи прогулянками чи, тим більше, футболом. Великодушно дозволяла плакати, якщо він вважав це за необхідне, але так, аби сльози не крапали на фортепіано.    

Конкурс із вибору директора Антикорупційного бюро таки відбувся. Фінальну дистанцію подолали двоє кандидатів – Артем Ситник та Микола Сірий. Конкурсна комісія номінувала їх на поважну посаду, передавши належне клопотання Президентові України. Жоден з кандидатів не є зіркою, жоден з них не вважався фаворитом на початку конкурсу, жоден з них, здавалося, не міг зрівнятися у боротьбі з такими зубрами, як Богдан Витвицький чи Давид Саквалерідзе, або навіть з Віктором Чумаком, який теж вийшов до фіналу «антикорупційного кастинґу».

Тема виборів до місцевих самоврядних органів актуалізується щораз більше. Коаліція декларувала ці вибори за цілком новими правилами, а час для впровадження змін та належної підготови процесу спливає. Вчора (2 квітня) Петро Порошенко під час урочистого відрекомендування нового голови Тернопільської ОДА заявив, що вибори до місцевих рад з дати 25 жовтня зсувати не будуть. «Про це не йдеться жодним чином. Нехай не чекають», — сказав він. Однак питання про те, як українці обиратимуть собі нову місцеву владу, залишається на часі.  

  Анжела Нанетті. Мій дідусь був черешнею / Переклад Андрія Маслюха. Л.: Видавництво Старого Лева, 2015. 136 с.   Людина не помирає – її душа переселяється у тваринку. Людина не помирає, а перероджується в іншій людині. Людина не помирає, лише перетворюється на дерево… Розумники називають це примітивними віруваннями. Зазирніть до ніжної і мудрої книжки Анжели Нанетті і назвіть це надією.