До редакції "Дѣла" подав сими днями Всч. о. Лев Струтиньскій, гр.-кат. парох в Космачи, коло Солотвини, вістку про "хроби", які явились були досить численно на сніговій поволоцї піль космацких 1. руского лютня (13. лютня по Григоріяньскому численю) б. р. по сильній вітряници, коли то наступила тишина і снїг почав притрясати. Заразом зволив Всч. о. Струтиньскій нашій редакції прислати на показ кілька примірників тих "хробаків".  

  [Письменники, що пишуть gratis. — Передплатники, що не платять. — Наріканя і відозви до кишень передплатників. — Котрий читань лїпшій, интеліґентний, чи неинтеліґентний? — "Невидимі" зарібки з книжок. — Автор і друкарня. — Література брошур. — Причини і наслїдки. — Дезерція авторів. — Проєкт зїзду. — Радьте!]  

З матеріялів до исторії 1848 року.  

  І.  

  Краєва рада шкільна видала недавно "Справозданє про стан середних шкіл галицких в шкільнім роцї 1890/91". Більшу часть сего справозданя занимають поодинокі розпорядженя краєвої ради шкільної до всїх середних шкіл як під взглядом адміністраційним так і науковим — та статистичні дати зі стану галицких шкіл середних.   На передї же сего спеціяльного cпpaвозданя помістила краєва рада шкільна свої загальні замітки про шкільництво в середних школах, а то про учителїв, систему наукову, вплив дому родинного та суспільности на шкільництво — і про рускі школи середні.

 

(Листи на увагу мудрим людям через редакцію "Народа".)   І.   Вступне слівце: Чому я обертаюсь до редакціі "Народа". Проби моєі розмови з громадою в "Зорі" і нещасний кінець йіх.  

I.  

Оповіданє       I.   Стару Клїщиху я дуже добре знав. Я й не тямлю навіть, коли і як я зробив з нею ту знайомість: чи она до мене перша промовила, чи я до неї, — досить, що стара Клїщиха при кождій стрічи зі мною не залишила до мене усміхнутись або що-небудь сказати, н. пр.: "куди Бог провадить "чи здорові?" "що доброго чувати?" і т. н.  

І.   Стала Анна Грицкова під хатою з куделею, задумала ся. Потемнїло, місяць зайшов за хмари, a студїнь така, аж сарчить; і снїгом мете, крутить, годї й оречи, з котрого боку лїпше. Ha вечерницї пустила ся дївчина до Дмитра Собка, уже троха спізнила ся, а мати вийшла за нею на двір, рада би знати, куди пустить ся: селом чи загуменками?   — Видиш, яка пітьма! заневиднїло ся, — каже мати. — Йди селом просто, бо туди пo-за огороди де в заміт залїзеш...