Раз у рік розпалюють люди світла на ваших могилах. Під сумовите "Co Святими" осінньої природи, вони озаряють ваше тихе царство пурпурою мерехтливих огнів, зупиняються біля тих ваших глухих могил і здається, що думають про вас

Минуло 250 літ з того часу, як Бетховен, наймогутніший музика всіх часів і народів, прийшов на світ.

Різдвяне привітання Остапа Грицая з далекого 1953 року в багатьох аспектах далі залишається актуальним

«Але хоч і яка вона невелика та Семанюкова спадщина, то вона настільки релєфна та важлива своїм змістом, що визначує тут собою гостро закреслений етап, гідний пильнішої уваги кожного дослідника»

Про видатну австрійську письменницю і пацифістку, першу жінку-лавреатку Нобеля, 175 років уродин якої минуло, пише Остап Грицай (1929 року)

Героям визвольних змагань України з поклоном. Легенда про Ґралевий терем на горі Монсальват — на Зелені свята через сімдесять років від Остапа Грицая.

Давний переказ.   І.   Ну-ко діти, всі до мене, Я вам казку розповім! Не коротку і не довгу, Та цікаву вам усім.               Слухайтеж! Давно було це,             Ще в століття чар-пригод,             У німецькім місті Гамельн,             Близь Везери синіх вод.   От у тім містечку, діти, Над рікою, при горі, Тому літ сімсот, як кажуть,

​   1.  

  Воно є як казка.  

(Із Книги: Казки про Людину. IV.)     Коли Араб Аді Ассан, полонений західно-африканським племенем Тарґійців при нагоді одного з перших — сьогодні вже півказочних — походів Арабів на Ґараму, був завдяки своїй хоробрости увільнений та збірався покидати тарґійський край Сангаджу, — сказав до нього її король, Амґгар: