Про проєкт виборчої реформи

I. Виборча реформа до галицького сойму найактуальнїйша справа нетільки краєвої га­лицької а й загально державної австрийської полїтики, застрягла тепер в субкомітетї вибор­чої комісиї і можливо, що приготований доси материял в справі виборчої реформи не прибе­ре форми закона і остане ся архівальним мате­риялом, цікавим хиба для будучих дослїдників полїтичної істориї Галичини. Не виключена річ, що коли теперішний побут намісника д-ра Бо­бжинського у Відни і його конференциї з цен­тральним правительством і провідниками соймових клюбів польської і україаської сторони не увінчають ся успіхом, з чим — сувпоти найно­війшої енунцияциї польського епископату і зло­женя реферату графом Г. Баденієм — треба поважно числити ся, д-р Бобжинський привезе цісарський патент розвязуючий галицький сойм.
Тодї будемо мати нові загальні соймові вибори мабуть ще перед жнивами с. р. і що-йно новому соймови, вибраному ще на основі доси обовязуючої соймової виборчої ординациї, припала би задача полагодити неполагоджену нинї виборчу реформу.
Галицький сойи є нинї одиноким з поміж соймів австрийських коронних країв, який за час свого 52-лїтнього істнованя не перевів нїякої важнійшої реформи в структурі складу сойму і виборчого закона, бо незначне побільшенє числа вірилїстів і послів з міст є тільки законодатною латаниною а не дїйсною зміною основ краєвої конституциї. Справа отже виборчої реформи задля змінених социяльних, полїтичних і національних обставин є настільки пекуча, що мимо протесту польських єпископів, подоляцької ковсерви і вшехпольських урядників мусить бути скоро порішена в напрямі розширеня виборчих прав на тих горожан, які доси не мали виборчих прав і в напрямі надїленя українськоі сторони відповідним значіянєм в галицькім соймі.
Нинї годї ще задекретувати, чи довголїтні польсько-українські переговори, покінчені звісним компромісом що-до основних точок нового краєвого статута, виборчої ордянациї і конскрипциї виборчих округів, не скінчать ся подібно як переговори і компроміс в унїверситетській справі себто убитєм цїлої справи або відсуненєм її в неозначеву будучність, колиби так стало ся, то вина за ударемненє довголїтних зусиль полїтичних провідників обох народів краю впаде виключно на польську сторону; віроломниками будуть Поляки, а нам остане хиба новий доказ, що польська екснанзия на Русь, руйнуюча все основи нашого національного жи­тя, в своїй сути не змінила ся ще і доси і що ще нинї, коли ми стаємо новочасною нациєю, яка мусить здобути собі підстави для правильного розвою, польські плянтатори на українській землї заявляють публично в соймі (недав­на заява Д. Абрагамовича в субкомітетї для виборчої реформи), що цїлию польської полїти­ки у східній Галичинї є повна асиміляция укра­їнського елементу, себто знищеннє нас до ноги і насадженє на наших кістках польської нациї! I як мало змінив ся дух польських завойовни­ків і їх плянтаторські забаганки. Перед пів сто­лїтєм ґр. Лєшек Борковський заявляє в га­лицькім соймі, що niema Rusi, jest tylko Polska i Moskwa, нинї чуємо в тім самім соймі з уст найвизначнїйшого польського полїтика заповідь асиміляциї, себто цїлковитого спольщеня нашо­го народу.
Як сказано, не знаємо ще, чи виборча ре­форма прийде на сьвіт живою — хоч з вини польських акушерів страшною калїкою — чи замре ще у лонї, не бачивши денного сьвітла і не діждавши ся хрещеня з рук католицьких польських біскупів. Держачи ся однак римської юридичної постанови „nasciturus pro iam nato ha­betur, quotiens de commodis eius agitur“, розбе­ремо основи компромісу, які мали бути внесені в нову краєву конституцию.
Компроміс принятий у Відни провідвиками великої більшости польських партий і нашими репрезентантами обіймав три головні точки: а) статут краєвий, б) виборчу ординацию і в) подїл виборчих округів.
Щодо першого, то усталено число членів сойму на 228, з того 62 Українцїв (27•2%) усталено число членів краєвого видїлу на 7 (без маршалка), з чого має бути двох Українцїв, а з них один урядуючим віцемаршалком, приня­то суроґат української національної куриї щодо вибору українськях членїв краєвого видїлу, сой­мових комісий і краєвих інституций. Принято систему курияльну і число курий розширено з 4 на 7 (курия середної власности, ремісничих палат і загальна), принято постанови щодо рад повітових, двірських обшарів і петрифікациї кра­євої конституциї.
Провідною точкою всїх постанов був тільки „interes narodowy“, в першій мірі інтерес поль­ської шдяхти. Взагалї три провідні думки про­бивають ся в проєктованих поставовах нової краєвої конституциі: недопущенє Українців до сильнійшого впливу в краю (27•2% мандатів), страх перед Жидами і наслїдками сфалшованої в користь Подяків урядової статистики, врештї страх перед лївійшими польськими елєментами — головно социялїстами. Ті три думки бачимо яскраво в другій частинї краєвої конституциї — у властивій виборчій ординациї.
Для скріпленя консерватистів покликано курію середної власности, заведено плюраль­ність в сїльській куриї, замість куриї робітничої заведено курию загальну; взагалї польська „опозиция“ висилювала свої мізки на те, щоби з нагоди виборчої реформи ще скріпити полї­тично консерватизм і реакцийність, що найяр­кійше виявило ся при нагодї подїлу виборчих округів. Ad usum польської шляхти, польських полїтичних впливів і консервованя полїтичного хрунівства серед нашого селянства, видумано двомандатові сїльські округи в східній Галичинї, яких всепольський видїл краєвий і реф. Баденї сконструували аж 17, незвичайно штудерний спосіб голосованя в сїльських мішаних округах, одним словом, замісць вробити закон ясним і простим, впаковано там масу подробиць, яких не зрозуміє i не спамятає і 90 проц. виборчих комісарів. А все на те, щоби мати фірту до робле­ня „галицьких виборів“. Жидівсько-польські мі­ста і промислові громади як Замарстинів, Бо­рислав, Чортків і т. д. лишили в сїльській куриї, раз, щоби з полишенєм таких міст і громад в сїльській куриї надати мішане пятно цїлому повітови і мати підставу твореня двомандатових- мішаних округів, по друге, щоби недопустити до вибору польського социяльного демократа. Нато­місць пасовано на „polskie miasta“ звичайнїсенькі села як Старі Броди, Загробелю а навіть Козо­ву знова тому, щоби ними шахувати Жидів. Та найцікавійша для нас є конструкция наших ви­борчих сїльськнх округів, яку далі близше обго­воримо.
Д-р Степан Баран.