Галичина

Час, за котрий уступаючій видїл має здати справу из повіреного єго кермі руско-народного театру, т. є. період від 15 липня 1887 до 1 цвітня 1889, не може назватися сприяючим розвиткови нашої народної сцени. В часї тім ставали розвиткови тому на дорозї перешкоди справдї неодолимі, бо передовсїм довга недуга а відтак смерть найлучших сил і підпор нашої сцени. Дволїтна недуга пок. директора Ивана Гриневецкого зробила не лиш значну люку в театральнім персоналї, але зупинила правильне функціонованє режисерії, котре відбилось некористно на репертуарї театру.
25.04.89 | Галичина |
І.   Нїмецкій орган Старочехів, Politik, помістив в ч. 27. з 27-ого сїчня с. р. таке письмо свого дописувателя зі Львова:  
05.02.89 | Галичина |
написаний Ив. Франком, а виголошений С. Яновичем на ювилейнім представленю руско-народного театру в память 50-тих роковин смерти Ивана Котляревского.   [Сцена прибрана цвітами. Серед цвітів красуєся бюст поета. Коли завіса піднеслася, артист С. Янович, вказуючи рукою на бюст — почав:]  
31.10.88 | Галичина |
Автор "Nеdzy Galiсyi", Станислав Щепановскій, видав недавно брошуру під заг. "Wоdka і Рrоріnасуа", з котрої позволимо собі виняти два уступи. В першім виказує п. Ст. Щепановскій потребу основної санації домашних відносин перед будущими виборами до сойму, в другім говорить про вагу і наглу потребу рішучого виступленя в справі рускій. Замітно при тім, що одну і другу справу зводить п. Щепановскій з справою викупна права пропинаційного.   Пpo основну санацію домашних відносин каже п. Щепановскій:
24.10.88 | Галичина |
  Вчера вже в телеграмах подали ми вість о димисії д-ра Флоріяна Земялковского з посади министра для Галичини, а именованю на єго місце п. Филипа Залеского, намістника Галичини. Д-ра Земялковского за єго заслуги именував цісар членом палати панів і удїлив єму великій хрест Леопольда, а нового министра для Галичини, п. Залеского, відзначив ордером зелїзної корони І-шої кляси.   Рівночасно з министром Земялковским одержав демисію і министер Пражак, а на єго місце именований министром гр. Шенборн.  
13.10.88 | Галичина |
В суботу дня 15 н. ст. вересня по 10. год. перед полуднем зібралося в ратушевій сали у Львові до сто відпоручників міст з різних сторін краю на віче. На порядок дневний того віча поставлено справи важні для міст, як викуп права пропинації, кватерунки війска, громадскій закон для міст і т. п., цілею-ж сего віча відпоручників міст було: вказати соймови, чого містам потрібно, а результати нарад вічевих щоби послужили соймови за помічний материял при єго нарадах і ухвалах.  
19.09.88 | Галичина |
Відчит д-ра Евгенія Олесницького, виголошений в памятний день шестих роковин смерти бл. п. Вол. Навроцкого. ​ Коли споглянем, як то Русь наша оцї­нює страдальника патріота; коли спогадаєм, що доси нїхто анї словом публично заслуг єго на піднїс; що дорога єго память иде в забутє і що загал Русинов доси нїчим не оказав своєї вдячности для великого по­кійника, — то мимоволї грудь стискаєсь з жалю і нагадуються слова Тараса:
13.06.88 | Галичина |
(Після Ант. Петрушевича)   Апостольскі труди св. Кирила і Методія для просвіщеня Славян не обмежаються лишь на Болгарію, Панонію і Велику Моравію. Ученики обох апостолів і славяньскі про­повідники слова божого заходили і в наші прикарпатскі сторони, де они ажь по рїку Буг благовістили віру Христову і поклали перші основи для просвіти Славян.
22.05.88 | Галичина |
3 (15) мая 1848 — 3 (15) мая 1888.   Зазвонили по Европі Великодні звони — Заревло зелїзне слово — Пирс кайдан неволї І з пожежї засіяло Ясне личко волї. Засіяла золотая — Галич освітила І підняла нарід рускій, К серцю притулила; Стерла з него піт кровавий І пятно неволї — Поблагословила тихо На стрїт жизни, долї; Защепила в рускім серцю Правди-волї слово І сховалась — як явилась — У димах і крови.
15.05.88 | Галичина |