Интерпеляція посла д-ра Антоневича з VII-го засїданя звучить в повній основі:  

Під таким заголовком (Das Volkslied der Ruthenen) помістив нїмецкій писатель Карль Емиль Францоз студію в двох фейлетонах віденьского дневника Neue freie Presse (чч. 8950 і 8951 з дд. 26 і 27 н. ст. липня с. р.).  

Справа жидівска єсть безперечно одною з найважнїйших справ в Галичинї, і дотикає зарівно Русинів як і Поляків. Важність єї і небезпеченьство, грозяче від жидів всїм нежидівским мешканцям краю, узнавали завсїгди бодай всї Русини: руска журналистика (щоб прим. згадати тілько на давні статьї в Батьківщинї), рускі политики (як пок. Качала), рускі економисти (н. пр. пок. Навроцкій). Именно руска журналистика звертала і звертає увагу на жидівску справу.  

Часть ІІ. (віддїл І. і ІІ.) Львів. 1889.  

  Головний руский комитет виборчій затвердив отсі кандидатури на повіти виборчі з селяньскої курії і взиває всїх виборців, щоби солидарно на них голосували:   1) На округ виборчій Бережани — кандидат посольскій д-р Дамян Савчак, адюнкт судовий в Бережанах.   2) Бібрка — Денис Кулачковскій, ц. к. адюнкт прокураторів скарбу в Кракові.   3) Богородчани — Олекса Барабаш, господар в Старих-Богородчанах.

Случайно попалась менї в руки книжочка (16-о) під заголовком "Lesebuch fuer alle Staende", видана Иваном Фридрихом Цельнером (Zoellner), другим проповідником при Богородичній церкви в Берлинї, часть IV.; печатана в Берлинї у Фридриха Маврера в 1783 р. Книжочка сама містить в собі miscellanea, як звичайно тогочасна читанка для "всїх читаючих верств", і она не посїдає великої ціни нї литературної, нї наукової. Але на сторонї 135 до 204 найшлась там розвідка, дотикаюча Галичини, надписана: "Geographisсhe und statistisce Nachrichten vom Konigreiche Galizien und Lodomerien".

І.   Подібно як попередними роками так і тепер оголосив инспектор промисловий для Галичини і Буковини п. Арнульф Haвратил справозданє за р. 1888, дотикаюче стану і розвитку промислу в тім році. Справозданє то будить загальний интерес і зовсїм природно, бо справа краєвого промислу єсть у нас рїчею перворядної ваги, на котру безнастанно повинні бути звернені очи всїх, кого обходить добро краю, кому залежить на піднесеню загального добробиту. І ми хочемо зміст того справозданя подати нашим читателям.  

У Львові дня 10 (22) мая 1889.  

І.  

Час, за котрий уступаючій видїл має здати справу из повіреного єго кермі руско-народного театру, т. є. період від 15 липня 1887 до 1 цвітня 1889, не може назватися сприяючим розвиткови нашої народної сцени. В часї тім ставали розвиткови тому на дорозї перешкоди справдї неодолимі, бо передовсїм довга недуга а відтак смерть найлучших сил і підпор нашої сцени. Дволїтна недуга пок. директора Ивана Гриневецкого зробила не лиш значну люку в театральнім персоналї, але зупинила правильне функціонованє режисерії, котре відбилось некористно на репертуарї театру.