Протиросийський рух в Галичинї.

Під сим за­головком помістила віденська Die Zeit в числі 3.746 з дня 28. м. м. довшу статю, в якій непід­писаний автор, обговоривше переслідуваня Укра­їнців в Росиї та перехваливши благодати, яких вони зазнають в Австриї, так пише: „В ненави­сти до росийського царату сходять ся Поляки й Українці, котрі впрочім живуть в острій націо­нальній боротьбі, і таксамо як Поляки також і Українці роблять далекосяглі приготованя, щоби на випадок війни проти Росиї могти австрий­ській монархії дати добрі прислуги. Українці за­бирають ся вишколити війсково свої орґанізациї молодіжи і ґімнастичні товариства й освоїти їх з думкою, що мають сповнити важну задачу в евентуальній війні. Найсильнійший контингент тво­рять зорганізовані т. зв. радикальною партиєю „Січи“ (Гімнастичні товариства), яких є до 250, а які в силї до 80000 членів стоять під одним проводом. Головою союза є посол до державної ради д-р Трильовський, при котрім тепер стоїть зреорґанізований виконуючий комітет, який має дбати про війскове вишколенє і відповідне зору­женє товариств. Також і основані національними демократами „Соколи“ (15.000 до 20000 членів) приготовляють ся на поважну хвилю. Таксамо й українські социяльно-демократичні орґанїзациї з одушевленєм пійшли служити для національної протиросийської справи.

„Виконуючий комітет „Сїчий“ видав власне до „Сїчий" і до цїлого населеня палкий зазив, я­кий називає росийський царат смертельним во­рогом українського народа і пригадує нациї її обовязок, щоби в поважну хвилю як найсильній­ше поперла Австрию. Відозва пригадує дїла у­країнського національного героя Виговськсго, ко­трий зненавидженим Москалям нанїс під Коното­пами (1657 р.) страшне поражене; убито там 30.000 Москалів і Росия мусїла потім признати самостійність України. Відозва апелює до цілої української нациї, щоби Москалям справила нові Конотопи, а Австриї остала вірною. Подібну ві­дозву видала й українська социяльна демократия. Розповсюднюєть ся її в сотках тисяч серед на­селеня. В тій відозві вичислюєть ся страшні на­дужитя, які український нарід терпить в Росиї. Тепер зближаєть ся пора розрахунку і тому всї Українці повинні злучити ся, щоби бути готови­ми в рішучій хвилї“.

Вкінца автор сеї статі обговорює пе­реляк, який запанував у східній Галичині, осо­бливо серед Українців, коли дізнали ся про кли­чі московських націоналістів, щоби прилучити східну Галичину до Росиї.

Тутки хочемо подати одно мале спросто­ванв, а саме що-до числа „Січий“ і „Соколів“. Автор сеї статі (чи може ін­форматор співробітника часописи Die Zeit) по­дав, що „Сїчий“, які належать до Союза (Го­ловного Січового Комітету) під проводом д-ра Трильовського є всего 250, котрі мають до 80.000 членів, а числа „Соколів"-товариств на­віть не подав, лише членів на яких ...15 до 20.000!

Отже по правді є так: „Сїчий“, над якими має провід д-р Трильовський, є до 900, а так само до 900 є сокільсько-сїчових товариств під проводом „Сокола-Батька" (600 „Соколів“, 300 „Сїчий“). Після обчисленя, які роблено в обох таборах, випадає пересічно на одну „Січ“ або „Сокола“ 75 до 80 членів, значить і під прово­дом д-ра Трильовського і під проводом „Сокола- Батька“ є однаково — менше більше по 70.000 членів, разом 140.000 членів. Управа д-ра Три­льовського над 900 „Січами“ лише формальна і дуже проблематична. Є цїлі повіти, де „Січи“ з полїтикою д-ра Трильовського не мають нічо­го спільного, а лучить їх лише спільний статут. Врешті згадаємо, що українські социяльні демо­крати не мають майже жадних ґімнастичних то­вариств.

Стільки фактичного спростованя. А що-до тенденциї сеї — імовірно не без співучасти п. Трильовського викомбінованої статі, — то при­знамо ся в покорі духа, що тенденциї сеї поня­ти ми не в силі. Бо — чи будемо вважати сї чванливі перехвалки про „мілітарну“ „силу“ на­шу за спосіб „погрози“ на адрес Росиї; чи за з’усилє вперти пошану перед сею „си­лою“ (стало б її на які два корпуси армії!) в деякі австрийські круги, котрі чейже мають змогу провірити віродостойність таких інформаций і котрі певно, знаючи дїйсний стан річий, не будуть глядати — за інформациями аж до нездарно скомпонованої статі; чи врешті будемо вважати статю сю за пробу оповіданями про иншу „мілітарну силу“ заспокоїти укра­їнське суспільство, занепокоєне напруженим зброєнєм Поляків та напруженою бездїльністю нашою, — то все виглядати-ме статя з Zeit-y як розбовтана нісенітниця, яка може евентуаль­но принести шкоду.