Про проєкт виборчої реформи. ІІI

III. Пануюча серед польської суспільности росийська ориєнтация оставила свої слїди і на твореню східногалицьких сїльських мандатів. Цї­лею подібної конструкциї є нїчого иншого як можність перефорсованя в сїльській куриї кількох галицьких "русскихъ", щоби при тій нагодї уби­ти три заяцї: раз щоби приподобати ся росий­ському правительству за попиранє росийського націоналїзму в Галичинї, друге, щоби вказува­ти Відневи на росийську небезпеку в Східній Галичинї і на національно полїтичне тяготїнє на­шого народу до Росиї і удержувати за се про­льонґату держаня в крипах нашого народу, - врештї, щоби ослабити нас внутрішно творенєм і консервованєм росийської народности в нашім національнім орґанїзмі.
І так сотворено росийське "ґето" зі слїду­ючих виборчих округів; 1) Сянік, Риманів, Бу­ківсько, Лїско, 2) Турка Бориня, 3) Николаїв, Мединичі, 4) Жовква, Мости, Куликів, 5) Броди, Залізцї, Підкамінь, Зборів і 6) лемківський ман­дат, хоч всї вичислені округи кромі лемківсько­го можна би так "розпарцелювати" і то не на­рушуючи природного ґеоґрафічного уґрупованя і узгляднюючи комунїкацийні лїнїї, що тодї відра­зу зникли би з галицького сойму репрезентанти росийського націоналїзму.
Ми могли би компетувати сейчас і о лем­ківський мандат, наколи би до него прилучено всїх Українцїв живучих в діяспорі на Мазурщи­ нї (в тім напрямі наші члени виборчої комісиї поробили вже відповідні заходи) і пораз перший перепровадити полїтичну орґанїзацию Лем­ківщини.
Кромі висше наведених є ще кілька вибор­чих округів сильно заражених русофільством і можливих до здобутя для русофілів при великій аґітациї (ну і монетї, яка вже в 1911 р. відограла у москвофілів велику ролю), — а се: 1) Устри­ки, Балигород, Лютовиска, 2) Камінка, Буськ, Ра­дехів, Лопатин, 3) Добромиль, Бірча, Стара Сіль, Нижанковичі, Дубецко. При помочи отже кори­сної для "русскихъ" конструкциї виборчих окру­гів могли би вони здобути девять місць (се вже найвисша цифра мандатів, яку русофіли зможуть взагалї осягнути після предложеного проєкту, хоч, як кажемо, при иншій, зовсїм впрочім при­родній конструкциї, русофіли не здобули би нї­одного мандату, а найбільше оден до трех. Ту при конструкциї виборчих округів виходить на яву дволичність польського католицизму і архи­католицького референта Баденїя, яким зовсїм не шкодить бути "добрими" католиками а рівночасно творити лябораториї для годованя росийсько на­ціоналїстичних і православних бацилїв.
Головну "народову" небезпеку бачать поль­ські партиї, передовсїм противники нинїшного проєкту всеполяки і східно-галицька шляхта, в надмірній підвижцї абсолютного і процентового числа українських членів сойму. В своїй арґу­ментациї покликують ся на свій теперішний фак­тичний стан посїданя, не згадуючи нї словом, я­кою дорогою здобуто сей стан посїданя і чи він при зміненій полїтичній ситуациї в краю — го­ловно при зростї полїтичної морали в краєвій адмінїстрациї — на довго дасть ся удержати. Правда, на початку конституцийної ери в 60 рр, мин. стол. мали ми в соймі 49 членів (33 проц.), бо всї східно-галицькі повіти — а навіть ново­сандецький повіт — вислали з сїльської куриї руських репрезентантів, та пізнїйше при введеню польською адмінїстрациєю виборчих розбоїв і ко­рупциї скількість наших членів спала до кілька­нацяти і нинї виносить всего 24 (21 послів і трех вірилїстів) на 161 всїх членів сойму себто 14.9 проц. Невиключена одначе річ, що при змінї по­лїтичного курсу ми знова могли би захопити в свої руки всї сїльські східно-галицькі мандати (46) кромі Ярослава і Львова, евентуально і Ска­лата — отже 43 посольських мандатів, а з віри­лїстами 46 наших членів сойму або 28.5 проц. Концедованє українській людности 62 місць в сой­мі (27.2 проц.) супроти невиключеної можности здобутя навіть при теперішній ординациї 28.5 проц. не є нїяким нарушенєм польського націо­нального стану, хиба що рабунок українських мандатів при помочи виборчих розбоїв і коруп­циї належить noli me tangere польської полїтики в Галичинї.
Нарікають Поляки і на своє велике покрив­дженє в куриї сїльських громад. Пригляньмо ся близше сїй справі на основі баденївського про­єкту.
Після проєкту референта ґр. Генрика Ба­денїя будуть в Зах. Гал. польські сїльські мандати обнимати би 2,382.424 польської людно­сти в 33 мандатах, себто на оден мандат припа­далоб пересїчно 72.194 Поляків; на український лемківський мандат виходить майже точно таке саме число нашої людности — 72.106. В Сх. Гал. 17 двомандатових мішаних сїльських окру­гів заключає в собі 1,007.873 Поляків або пере­сїчно на оден мандат 64580; Українцїв мешкає в тих самих округах 1,449.611 себто пересїчно за оден мандат 85.271. В 27 одномандатових руських округах мешкає 1,533.936 Українцїв, пе­ресїчно на оден мандат 53.109. Врештї в чоти­рох одномандатових польських мешкає 436.518 Поляків або пересїчно 109.156. Коли зсумуємо всї повисші цифри, то одержимо в польських сїльських округах (54) 3.916 815 — пересічно 72.533 Поляків, у всїх українських 3,055.741 або пересїчно 67.906 Українцїв, отже на перший по­гляд пересїчно на оден мандат припадало би в сїльській куриї більше число Поляків як Укра­їнцїв. Та в дїйсности так не є.
Після послїдної переписи з 1910 р. сильно сфалшованої якраз задля корисного переведеня для Поляків соймової виборчої реформи було в цїлій Галичинї 8,029.389 присутної людности, з того 3,378.451 римо-кат. (=46.5 прц.), 3,378.451 греко-кат. (= 42.1 прц.), 872.975 Жидів (= 10.9 прц.), протестантів 37.292 = 04 прц. Після роз­говірної мови було на 7,984.149 австрийських горожан (національна статистика обнимає тільки австр. горожан): 4,675.612 Поляків = 58.6 прц., 3,207.784 Українцїв = 40.2 прц. 90416 Нїмцїв = 1.1 прц. і 10.337 инших == 0.1 прц. З повис­шого зіставленя виходить, що з Жидів записано за Нїмцїв тільки около 50.000, решту що най­менше 800.000 Жидів записано за Поляків, а так само записано за Поляків близько 200.000 гре­ко-католиків, хоча зпоміж них не більше як 40.000 уживає польської розговірної мови. При сїм всїх римо-католиків уживаючих тільки укра­їнської розговірної мови записувано виключно за Поляків. Одним словом галицькі Поляки скрі­пили ся штучно найменше одним мілїоном чу­жої, зовсім не польської людности (Жидами і греко-католицькими Українцями), з котрих око­ло 750.000 мешкає в сїльських громадах і мен­ших містах. Коли се число (750.000) відоймемо від числа дїйсно польської людности (при сїм всїх римо-католиків — хоч не слушно — чи­слимо тут за Поляків) 3,916.815, то на 54 сїль­ських польських мандатів припаде всего 3,166.815 себто пересїчно на оден польський сїльський мандат 58.644, міжтим, коли на 1 український сїльський мандат припаде 67.906, а властиво значно більше, бо наші хлопи греко католики, записані фалшиво за Поляків, будуть рекляму­вати свої виборчі права в українській лїстї і тут вийде на яву навіть перед хлопом достовірність польської статистики.
Вкінци, ще на одно польське "покривдже­нє" звертають польські націоналїсти свою увагу — а се, що ми одержуємо в проєктї забо­гато мандатів, більше, якби се випливало з а­ритметичної нашої сили податкової і числа людности. Після обчислень польських статисти­ків д-ра Надобнїка і д-ра Стефчика) наша сила податкова в безпосередних державних податках рівнає ся 18.1 проц. Число української люд­ности навіть після польської статистики вино­сить ще таки 40.2 проц., отже середна аритме­тична повисших цифр виносить 29.15. Такий процент (29.1) повинні ми одержати ще навіть після вшехпольської рецепти, а тимсамим про форитованє Українців коштом польської люд­ности і про польську "кривду" з причини ве­ликого числа мандатів нема і мови.
Поправдї число наших мандатів повинно винести більше. Унїв. проф. Равхберґ *) обчи­слив на основі податкових материялів з 1904 р. нашу податкову силу на 34.6 проц., а тодї про центовий ключ роздїлу мандатів виносив би 37, себто 84 українських мандатів на 228 всїх ман­датів. Про українську захланність і польську кривду серіозно не можна говорити.
Проєкт виборчої соймової реформи піде на разї до архіву. Вини наших репрезентантів в сїм дїлї зовсїм не буде. Наші посли згодивши ся з болем серця на компромісові основи, хо­тїли їх додержати, та зломили їх польські кон­трагенти. Стоїмо мабуть перед недалекими сой­мовими виборами і тепер на наших громадян­ських полїтичних дїячах спочиває великий обо­вязок зачати приготовану роботу до соймових виборів, щоби здобути загарбані Цєнськими на­ші сїльські мандати і скріпити нашу силу в соймі. Тодї, коли з виборів вийдемо побідо­носно, основи виборчої реформи будуть для нас далеко кориснїйші як теперішного проєкту і польські віроломники заплатять нам за свою Kontraktbrüchgkeit.
Д-р Ст. Баран