Отрясши з себе сарматські сніги, в яких загребав мало-що не цілу "велику армію", Наполєон в 1813 р. спробував знова щастя. Відгомоном того факту була формальна повінь воєнних проклямаций і всяких офіцияльних циркулярів, пусканих з найвисшої канцеляриї у Відни также до нашої Галичини. Поминаю такі, що були подиктовані потребами воєнної мобілїзації. Дали cя вони важко відчути нашому населеню, дарма, що воно вже було настроєне на високий тон австрійського патріотизму і вже тодї дослугувало ся авансованя на Тирольців Сходу.

В справі охорони памяток нашої старої культури.  

І.  

Сьвященик села Ц. стрітив на дорозї свого парохіянина, виборця, Гната Воробця, що мав вибирати посла до сойму, поздоро­вивши ся, почав з ним розмову: — Щож там, Гнате? будемо голосувати? — А будемо, прошу отця духовного, бу­демо, а-якже! Чому би не голосувати? Як го­лосувати, то голосувати! — Але на нашого кандидата!

Ювілейний виклад Д-РА СМАЛЬ СТОЦЬКОГО.   Початки лїтературної діяльности д-ра Івана Франка падуть саме в пору, коли питанє: чи жи­ти, чи згинути нашій нациї, поставлене було так грізно, як нїколи доси в цїлій істориї укр. народу.

(Надіслана статя).   Стало ся, як ждало ся і як у такій пова­жній для вас хвилї мало стати ся, наші най­висші духовні Достойники в краю забрали голос і промовили до свого народу, а промо­вили так, як на підставі спільної наради повинні були промовити і, як инакше не можна було промовити.

(Замітки про передовицю „Діла“ в 106. ч.) _____ _____  

Андрей Шептицкий Божого Милостію і Сьвятого Апостольского Престола Благословенієм Галицкий Митропо­лит, Архіепископ Львівский, Епископ Каменця Подільского Константин Чехович Божою Милостію і Сьвятого Апостольского Престола Благословенієм Епископ Перемиский, Самбірский і Сяноцкий Григорій Хомишин Божою Милостію і Сьвятого Апостольского Престола Благословенієм Епископ Станисла­вівский Всеч. Духовеньству і вірним наших єпархій мир о Господї і Архієрейске Благословеніє.

Під заголовком „Австро-Угорщина і історична місия Росиї" появилась у віденськім двотижневику "Oesterreichische Rundschau" статя Austriacus-a. Оден з прихильників нашої часописи, побачивши журнал на каварнянім столї і прочитавши лише деякі уступи статї (як се звичайно робить ся в каварни), донїс нам про неї, зазначуючи між иншим, що вона написана з незвичайно "як на Нїмця" "докладною знайомістю ро­сийської, української й польської бувальщини" і т. д. Ми надрукували ту похвальну оцїнку нашого інформа­тора і заповіли, що в найблизшім часї подамо цїлу статю.

(Михайло Яцків: "Смерть Бога". Нариси і новелї. — "Новітня Біблїотека", випуск 13—14).