ІІ. Тенденция скривдженя нас при нагодї ухвалюваня виборчої ординациї являє ся наглядно при подїлї виборчих округів в сїльській куриї. Поминувши факт, що наше сїльське населенє одержало відносно за мало мандатів (45 на 99), сама конструкция виборчих округів в сїй куриї, проєктована всепольським видїлом краєвим і референтом ґрафом Г. Баденїєм є того рода, що петрифікує на довгі часи панованє польської шляхти в Східній Галичинї утворенєм двомандатових мішаних (українсько-польських) округів числом 17 на загальну цифру проєктованих 21 польських сїльських мандатів. Се послїдне число (21) не відповідає процентовому ключеви роздїлу польської людности між Східну і Західну Галичину (після переписи з 31/12 1910 було у Сх. Гал. 2,114,792 = 45.2 проц ; в Зах. Гал. 2,550.820 = 54.8 проц. польської людности), бо після сего ключа припадало би з 54 польських сїльських мандатів З0 на Зах. Гал. — а 24 на Сх. Гал, а коли повіт березівський причислити до Зах. Гал., як се зроблено в баденївськім проєктї, то тодї припаде на Сх. Гал. 23 місто проєктованих 33. Більше число польських сїльських мандатів в Зах. Гал., як се виходило би з процентового ключа, відповідає впрочім засадам слушности, бо в Зах. Гал. мешкає корінна польська хлопська людність, міжтим коли більшість східно галицьких польських сїльських виборцїв складає ся з Жидів, двірських посїпак і маломісточкових полатайків, які з сїльським дрібним господарством не стоять в нїякій безпосередній звязи. Та се внутрішно польська справа. Вертаємо до нашої. Провідною думкою твореня великого числа двомандатових мішаних округів було те, щоби нашого хлопського виборця невипустити зі своєї опіки, щоби мати можність вилапувати голоси наших менше сьвідомих і зависимих сїльських виборцїв (терором, підкупством і т. д.) в хосен польських кандидатів, одним словом, спетрифікувати і поширити національне і полїтичне хрунївство серед наших народних мас і сим легше — як сказав се старий цинїк Д. Абрагамович — з'асимілювати і спольонїзувати сї маси. Польський народовий інтерес (тут ще і інтерес кастовий східно-галицьких плянтаторів) був мотивом утвореня великого числа (17) двомандатових округів, хоч в часї компромісових переговорів усталено ясно, що двомандатових мішаних сїльських округів має бути 10 а найвисше 11, що кількакратно в часї переговорів підчеркували нам. д-ра Бобжинський і польські провідники, але сю точку компромісу зломлено ad usum Poloniae.
Пригляньмо ся тепер близше виборчим сїльським округам, проєктованим реф. ґр. Баденїєм. [...]
Пробивають слїдуючі тенденциї:
Можливе як найбільше захопленє мас нашого народу під польський національний і полїтичний вплив (Абрагамовичівська "асиміляция" і хрунївство). В тій цїли заанектовано на річ Поляків слїдуючі українські судові повіти:
1) Буківсько (70.3 прц. укр. людн.); 2) Добромиль (63.6), 3) Нижанковичі (72.1), 4) Перемишль по вилученю міста Перемишля (66.6), 5) Самбір по вилученю міста Самбора (65.0), 6) Лука (74.7),7) Городок по вилученю міста Городка (64.6), 8) Янів (75.0), 9) Дрогобич по вилученю Дрого-бича, Борислава і Тустанович (76.7), 10) Бібрка (67.8), 11) Ходорів (70.5), 12) Глиняни (63.8), 13) Радехів (64.0), 14) Лопатин (66.9) 15) Броди по виключеню міста Броди (74.6), 16) Олесько (63.6) 17) Золочів (63.3), 18) Зборів (67.9), 19) Нове село (71.2), 20) Бережани без Бережан (73.3), 21) Підгайцї (66.2), 22) Вишнївчик (65.4), 23) Борщів (63.3), в сумі 6 судових повітів з про-центом укр. людности 60 до 65 прц. а 15 судових повітів з процентом понад 65. З вичислених судових повітів 20 судових повітів лучить ся безпосередно з компактно-українською тери-ториєю за виїмком граничного повіта Нове се¬ло, окруженого повітами з мішаним населенєм (Збараж, Тернопіль і Підволочиска), отже легко можна з них утворити чисто українські од-номандатові округи.
Дальше творенєм мішаних виборчих округів з числом української людности пересїчно около 90 тисячів скривджено дуже наших виборців в середущій і східній Галичині (Поділє), найбільше маючих, найбільше оплачуючих податки, найкультурнїйших і найбільше національно сьвідомих та найбільше відпорних на національну і полїтичну деморалїзацію в користь повітів карпатських і прикарпатських з царства Свобод і Ціпсерів (державні домени), Лїбіґів, Ґредлїв, Поперів і Скарбків, убогих, темних, національно мало сьвідомих, в значній частинї здеморалїзованих, при сїм зовсїм полїтично незорґанїзованих, одним словом, творячих дуже пригожий ґрунт для легкого перефорсованя старостинських креатур. Порівнаймо, що 42,765 темних і гинучих з голоду косівських і жабівських Гуцулів має вибирати одного посла, а 106,933 нашої заможної людности з урожайних і богатих; надднїстрянських околиць самбірського округа, або 95,924 з подільського гусятинського округа рівнож одного посла, себто, що темний Гуцул зпід верхів Чорногори має мати фактично два рази більший вплив при виборах від зглядно заможного і культурнїйшого подолянина, бо премісами курияльного виборчого права є сила податкова і число людности зглядно середна аритметична сили податкової і числа
людности.
Про дальші провідні думки, які мають на цїли охорону польського інтересу навіть в нашій власній хаті, поговоримо в слїдуючій статї.
Д-р Степан Баран.
23.04.1913