(Швайцарська оцїнка).
Багатство російського людського матеріялу. — Оживленє й павзи російської офензиви на волинсько-галицькім фронтї. — Значінє ромунського фронту.
Поважний швейцарський дневник "Neue Züricher Zeitung", характеризуючи положенє на волинсько-галицькім і ромунськім фронтї, пише між ин.:
Російська офензива відзначаєть ся киданєм великих мас, без огляду на те, які будуть втрати. Ся обставина з иншими доводила до думки, що російська сила наступу мусить вичерпати ся через втрати в людях. Одначе значить се милити ся й недоцїнювати богатства людського матеріялу Росії. При сїй оцїнцї не звертано уваги на те, що Росія випереджує всї инші воюючі держави о цїлий один річник, бо в Росії вступаєть ся до війска не в 20-ім, тільки в 21-ім році житя. При чисельности населеня Росії означає се коло одного мілїона жовнїрів, бо в мирнім часї континґент рекрутів виносив коло пів мілїона. Коли сей річник дочислимо до що найменше 16 річників, які вже стояли під оружєм, то будемо мати коло 8 міліонів війска. До сього треба додати один мілїон кождого нового річника рекрутів. Супроти сих мас иншим державам трудно видержати конкуренцію. Ходить тільки о се, щоб сї маси узброїти, заосмотрити й вивчити. Узброєнє при помочи инших держав антанту, Японії і Злучених Держав дасть ся перевести. Заосмотренє й вивченє буде труднїйше, але під сим оглядом усї воюючі держави стоять однаково, з виїмком хиба Нїмеччини. В кождім разї на швидке вичерпанє людського матеріялу в Росії не можна числити. Мусить тільки минути деякий час, заки той матеріял буде здатний до бою.
Се спричиняє в російській офензиві павзи, які власне були в серпни й вересни. Сї павзи дали Австро-Угорщинї й Нїмеччинї змогу скріпити свої сили, спинити похід російської офензиви і навіть декуди зискати на теренї.
Тепер наступило знов оживленє російської офензиви, яка має за цїль Ковель, Львів і Володимир Волинський. Її успіх залежить безпосередно знов від того, які маси на довший час можуть бути до розпорядимости, а посередно також від положеня на ромунськім крилї.
Кождий поступ центральних держав у Семигородї, чи в східнім чи в південнім напрямі, означає не тільки безпосердно загроженє Ромунїї, але також посередно загроженє лївого крила російської армії Брусїлова, яка стоїть в области Львів-Чернївцї і далї на південь. Кождий кільометер терену, узисканого центральними держами в напрямі до Серету, а ще більше до Прута, не тільки нищить успіхи згаданої армії, але мусить спричинити російській війсковій управі велику журу за Бесарабію і плодючу країну за фронтом, яка є особливо важна з огляду на заосмотренє армії. Що, правда, лїнїя Серету коло Фоцані і Галацу має постійні укріпленя найновійшого стилю, але вони звернені фронтом не так проти Австро-Угорщини як проти Росії, як вислїв ромунських побоювань російського нападу на Бесарабію, які повстали були з огляду на поведенє Росії супроти Ромунії в війнї 1877/8 р. Наслїдком сього приступленє Ромунїї до антанту витворило для Росії ризико, яке перед тим істнувало в меншій мірі. Що правда, те ризико було би значно більше, як би Ромунїя була приступила до центральних держав.
Нема сумнїву, що російська війскова управа здає собі вповнї справу з сього загроженя бесарабської лїнїї Пруту центральними державами. Відповідно до того буде вона всїми силами старати ся охоронити звернену до Угорщини ромунську північну і західну границю або ромунське крило від загнаня або проломаня австро-угорськими й нїмецькими війсками.
З ceї причини і з огляду на поступи армії Фалькенгайна в Семигородї не є виключене, що армія Брусілова оставати-ме поки-що в дефензиві, щоби всї скріпленя можна було післати на ромунське крило. З подібних причин обі сторони держаться пасивно на фронтї від Припети до Північного моря. Головна акція пересунула ся на південь і туди посилали би усї свої сили обі сторони.
[Дїло]
17.10.1916