Австро-угорське урядове звідомлення з 3. падолиста зазначує, що на італійськім фронті австро-угорські війська наслідком заключеного перемирря спинено воєнні кроки.

(Уваги на часї в звязку з війною).

  Змаганя ворогів української державности. — Австро-Угорщина і берестейський договір. — Сила українського народу запорукою його будучности.   Львів, 25 цвітня 1918.   Трівожні вісти приносять нам останні днї.  

Вістник полїтики, лїтератури й життя, 24.03.1918    

 

  Урядово доносять з Берестя під датою 3 марта: В мировім договорі, підписанім Нїмеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з одного боку, Росією з другого боку, зазначено, що названі держави годять ся скінчити стан війни й покінчити можливо скорше мирові переговори, по чім після вичислення уповноважених осіб ідуть такі умови:   1) Нїмеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина з одного боку й Росія з другого боку заявляють, що стан війни між ними скінчив ся. Вони порішили на далї жити між собою в приязни й мирі.  

Подаємо докладнїйший текст вчорашної [28 лютого 1918 року] промови митр. Шептицького в Палаті панів.     Бесїдник висказав свій жаль, що Українців репрезентує в Палатї панів тільки 3-ох членів й тому часто епископ є приневолений забирати го­лос в справах полїтичних. Погляд, що єпископ не повинен мішати ся до полїтичних справ є з ґрунту фальшивий. Маємо де сего рівне пра­во як і всї инші горожани держави, а часто сам обовязок зневолює нас до такого ви­ступу.

  Під сим заголовком принїс офіціяльний орґан австро-угорської заграничної полїтики "Fremdenblatt" з 17 лютого 1918 р. такі історичні ствердження щодо холмської справи:  

Відомий шведський соціольоґ і ориґінальний дослїдник проблєм державно-національного життя Р. Челєн у своїй новій моноґрафії "Держава яко форма життя" зробив дуже цїкаве та справедливе спостереженнє про своєрідність національної етики. З сього приводу він зауважив: "Народи так утворені, що вони не можуть взаємно один другого однаковою міркою міряти. Чому нї? Тому, що в кожнім випадку, коли розходить ся про самого себе, входить в гру інтерес і тодї се для них зовсїм инша річ" (ст. 117).

Кінець ілюзій — такий заголовок має перший розділ нової працї Ґустава Лє Бона "Найблизші наслїдки війни" (Premieres consequences de la guerre, Paris, Flammarion, 1916). Автор відомий широкий кругам зі своєї студії Психольоґія юрби, — ся нова його книжка немов продовженє тамтої, має розглянути зміни в психольоґії народів, які принесла велика війна.