Перша світова війна припала на останні роки життя Івана Франка. Коли вона вибухнула, Франко був літнім, геть хворим чоловіком, проте його дух – той, що «тіло рве до бою» (і це варто сприймати образно як життєву снагу, як розумово-емоційну пригоду), його інтелект залишався ясним і критичним, а художник у ньому і полеміст, яким він був, відгукувався на події в безпосередньому часі. Коли війна закінчувалася, Франка вже два роки як не було. Метр нашого письменства, блискучий сатирик, чуйний лірик, рафінований модерніст відійшов у її розпал.  

Дзюба-Погребняк О. Перша світова війна в літературах південних слов’ян / Олена Дзюба-Погребняк. – К.: Дух і Літера, 2014. – 496 с. – (Серія «Бібліотека спротиву, бібліотека надії»).    

У п’ятницю 31 липня 1914 року цісар Франц Йосип І підписав указ про загальну мобілізацію австро-угорського війська, а імператор Микола І – указ про загальну мо­білізацію в Росії. Австрійсько-сербський конфлікт переростав у ґлобальний, і вже ніщо не змогло зупинити вибуху Великої війни, яку потім назвуть Першою світовою.   ​  

Його вбили 1914 року в Сараєво – чи не єдину надію на мир у Європі, автократичного прихильника радикального політичного курсу. Про легенди навколо складного характеру наступника габсбурзького престолу розмовляють з Альмою Ганніґ, біографом Франца Фердинанда.     Франц Фердинанд зі сім'єю: з одного боку, дбайливий сім’янин, з іншого – холерик, впертий, авторитарний, запальний релігійний фанатик.      

  100 років тому світ вперше занурився в жахіття світової війни. Про стратегії та їх відсутність 1914 року, про початок тотального насильства та надії на нове суспільство – розмова з істориками Йорном Леонардом та Аланом Крамером.   Die Zeit: Пане Леонарде, чи була війна карою богів?   Леонард: Чому ви так вирішили?  

28 червня – це не лише День Конституції України. Сто років тому, 28 червня 1914 року у Львові відбувся грандіозний Шевченківський здвиг – демонстрація сили й організованості галицьких українців. Того ж дня у боснійському Сараєві застрелили наступника австрійського престолу ерцгерцога (архикнязя) Франца Фердинанда. Ланцюгова реакція на ці постріли закінчилися Першою світовою війною. Яка, до речі, формально завершилася рівно через 5 років після них, коли 28 червня 1919 року в Дзеркальному залі Версальського палацу делегація Німеччини підписала мирний договір.  

95 років тому у жовтні-листопаді 1918 р. у Галичині розпочався процес творення незалежної держави, яка потім стала називатися Західно-Українською Народною Республікою.   Цей процес розтягнувся на кілька етапів:   18 жовтня створена в Народному домі у Львові конституанта – Українська Національна Рада (УНРада) – проголосила Українську державу на всій українській етнічній території Галичини, Буковини та Закарпаття.  

Окупація Галичини російськими військами осінню 1914 р. ішла скоро вперед. Львів упав 3 вересня, а по битві над Верещицею в половині верecня царська армія посунулась на захід під Перемишль і на південь в Карпати.

(Спомин з минулої війни).