Спогад старої войни   Пам'ятаю, як нині... Десь у тиждень по Великодні 1919 року приїхав несподівано до Ходорова — з фронту з-під Хирова — мій добрий друг, поручник Василь Білевич. Було вже понадвечір, а Василь не мав іще кватири, то я запросив його разом з чурою до себе на нічліг. Коли вони обидва були вже в мене в  хаті і поручників чура став виймати з наплечника деякі речі, я запримітив, що Василь дивиться підчас того на свого чуру якось дуже насторожено. Вкінці він заговорив:  

У фізіологічній оптиці все виявляє себе закономірність, яка зветься "законом оптимальної (цебто: найкращої, найсприятливішої) відстані". Наше око не може читати книгу на відстані 5 метрів, але також не бачить воно друкованих знаків і на відстані 5 цм. Щоб читко розрізняти їх, мусимо ми відсунути очі на якихось 25 цм. від книги. З цим законом має до діла та мусить із ним рахуватися і малярська техніка.

Деякі подробиці до Великої Історії

До додатних вислідів великої війни треба безперечно зарахувати ліквідацію панування над европейськими народами чужих монгольських наїзників, зглядно обмеження їхнього володіння на більш-менш справедливі границі.

Заява українських партій.

 

Неоднаковість інтересів аліянтів мусила виявитись підчас заключення миру; вона яскраво й виявляється. Робляться героїчні зусилля, щоб задержати розвал Антанти, однак це не помагає.

"Лекше роспочати війну, як заключити мир" — написала недавно оцей афоризм одна із швайцарських ґазет.

Протягом пяти років світ горить... Війна, що провадилася на певних правних основах, стає війною всіх проти всіх. Материяльні підвалини всього світа руйнуються. Часи далекі, часи варварів нагадує нинішня міжнародня сітуація...

(Містерія ночі).