в галичині галичина

Чого це нас, галичан, шляк трафляє від російської мови, особливо в цей час війни? Адже розуміємо і допомагаємо тим, хто мусів тікати. Але від російської все одно шляк трафляє
Із початком повномасштабної війни «Ваґабундо» перетворився на справжнє мистецьке бомбосховище, оскільки розташоване в підвалі, проте й надалі гуртує митців з їхніми ініціативами.
Люди перестають бути просто об’єктом – й у той момент, коли населення стає суб’єктом, вже немає значення, які технології проти них застосовують.
Війна підриває людську свідомість: від глибинного відчаю до бажання вбивати. Дві крайності щодня борються десь всередині, і лише дитячі бажання уваги та їжі повертають до буденної реальності в тилу.
Поїзд із кінцевою станцією «Львів» для тисяч українців став ціллю на виживання. Місто, яке звикло приймати туристів, стало місцем прихистку і центром західного тилу.
Пишучи про Стрий, я розумію, що пишу про кожне місто, містечко і село в Галичині, яке зараз тримає надійний тил для українського війська. 
Будь-яка війна за фантазію заснована на брехні, власне тому, коли вона стикається з реальністю, вона завжди закінчується однаково. Рано чи пізно.
Із початком війни вони здебільшого евакуювалися на захід України, але для них і тут передова, бо їхня зброя – комп’ютер та інтернет. 
Протитанкові "їжаки", маскувальні сітки і коктейль "Бандера-смузі" — львів'яни активно включилися у допомогу армії
На наших очах уся конструкція путінської Росії розсипається на порох. Так, уламки цієї руїни боляче травмують наші народи, але ця жертва українців і кримських татар має великий сенс