Відомо, що зі ставлення до тварин можна зробити висновки загалом про суспільство. Сьогоднішня наша фотопідбірка про те, як українці рятують з-під обстрілів своїх домашніх улюбленців.
Поруч із вірою в наші Збройні Сили важливо намагатися всіма своїми можливостями наближувати нашу спільну перемогу. Кожен на своєму місці має робити ефективніше та краще те, чим ми займаємося кожного дня.
Війна – це не тільки путін. Здається, що добре би прибити гада – і все буде в порядку. Але боюсь, що це наших проблем не розв’яже, бо ця війна має значно глибші історичні корені
За радість на дитячих лицях – є і такий фронт на цій війні. Він працює у Львові, у ньому об’єдналися громадські діячі, волонтери, митці, письменники, психологи та педагоги.
Ми щодень переживаємо і піднесення, і відчай. Захоплюємося згуртованістю і розділяємо біль. Боїмося і стаємо комусь опорою. Та у цій щоденній гонці треба передусім зберегти себе
Чого це нас, галичан, шляк трафляє від російської мови, особливо в цей час війни? Адже розуміємо і допомагаємо тим, хто мусів тікати. Але від російської все одно шляк трафляє
Із початком повномасштабної війни «Ваґабундо» перетворився на справжнє мистецьке бомбосховище, оскільки розташоване в підвалі, проте й надалі гуртує митців з їхніми ініціативами.
Війна підриває людську свідомість: від глибинного відчаю до бажання вбивати. Дві крайності щодня борються десь всередині, і лише дитячі бажання уваги та їжі повертають до буденної реальності в тилу.
Поїзд із кінцевою станцією «Львів» для тисяч українців став ціллю на виживання. Місто, яке звикло приймати туристів, стало місцем прихистку і центром західного тилу.
