Війна підриває людську свідомість: від глибинного відчаю до бажання вбивати. Дві крайності щодня борються десь всередині, і лише дитячі бажання уваги та їжі повертають до буденної реальності в тилу.
Поїзд із кінцевою станцією «Львів» для тисяч українців став ціллю на виживання. Місто, яке звикло приймати туристів, стало місцем прихистку і центром західного тилу.
На наших очах уся конструкція путінської Росії розсипається на порох. Так, уламки цієї руїни боляче травмують наші народи, але ця жертва українців і кримських татар має великий сенс
На європейському континенті не було великих воєн впродовж 77 років. За цей час сформувався Європейський Союз під лозунгом «Ніколи знову», і людству здавалося, що так триватиме вічно…
Можливо, для когось зараз настав ось той перший момент відчуття справжності війни. Війна руйнівна, вона ставить під сумнів усе, що зараз здається стійким, – але вічними залишаються наші живі відносини
