Не нові тлумачення, а точніші переклади й уточнена термінологія старих і старовинних Документів свідчать, що ми таки спроможні одуматися і вдуматися про істинне особисте своє «я» і про нинішнє наше колективне «Я».

Тарас Компаніченко не дає нам смертельно заснути. Кожним проєктом він штурхає нас і змушує концентрувати вже відвиклу від автентичних звуків минулого увагу

Найперше й найбільше хотілося мандаринів. Їх чекала цілий рік, згадуючи чудесний аромат і піддатливу м’якість мандаринової шкірки, яка розбризкувалась довкола мікрокраплинками духмяної ефірної олії. Змивати ту олійну плівку не хотілося ні вдома, ні в школі, ні в гостях.

Вашингтон, Брюссель, Пекін і Москва прагнуть підсилити свої позиції. Вони поводять себе як центри притягання не лише з військового, політичного та економічного, а й зі світоглядного погляду.   

Всесвіт розширюється з прискоренням. Галактики вебсайтів, платформ і соціальних мереж, у яких живемо, дедалі швидше йдуть урозтіч. Їхні "мешканці" все менше розуміють одні одних.

Стан, в якому ми перебуваємо – це стан епістемічної розгубленості. Людина більше не може бути певна того, що вона знає. Сподіваюся, що розуміння шляху виникне в поєднанні науки і мистецтва.

Бандера приймає парад на «Красній площаді» — таку картинку намалював свого часу Василь Кожелянко у романі «Дифіляда у Москві». Тепер у пам’ять про автора заснували літературну премію

Древній Звенигород, Крилос, Холм. Червен, Спас і Перемишль. Побачити, якими були міста княжої доби, дає можливість архітектурна археологія – галузь, що у нас наразі лише на етапі створення

Містика перемагає науку, Facebook перемагає професуру, архаїзм перемагає раціональне мислення. Ми всі відстаємо від нашого глобалізованого світу, грати в цю гру стає нестерпно

Найгірше, що робить травма, — це вбивство довіри. Перестаєм вірити собі — наші зусилля виявилися недостатні; оточенню — нас не врятували; зрештою й Богові, який “покинув”