Олеся Ісаюк

Тут можна знайти відповідники майже всіх явищ і типажів сучасної війни, що підкреслює незмінну екзистенційність конфлікту України та Росії
Перед нами “Над Кодаком” Теодора Микитина й “Іван Сулима” Володаря Буженка — сюжети, що видають прикметні пункти деформацій уявлень українців про власне минуле.
Полуботок апелює до свободи України, цар — не просто до імперії, а до необхідності України для її існування. Врешті лунає: “Бог розсудить Павла з Петром”. І ця фраза — не просто красива апеляція до легенди.
Мало де в українській белетристиці є стільки стереотипів про поляків, як у Чайковського. А особливо про польок
Не відкрию Америки, якщо скажу, що як прагматично-організаційна сторона потребує міту бодай для мотивації, так і міт час від часу потребує заземлення, “перекладу” на суто матеріальні речі.
“Змора голоду матір’ю усіх цих чорних мерців, – казала совість, – але батьком ти сам, великий Святославе... Сі трупи – то тінь, який кидає твоя слава!”
Залужний став тим, хто врятував загроженого геноцидом і успішно покарав насильника. Усунення Генерала розбудило підсвідому пам’ять про пережиті жахіття, й усіх трясе страхом, що все може повернутися
Саме історична белетристика стала каналізатором емоцій від взаємного суперництва і кривд, які, зрештою, внесли свою лепту в розвиток взаємного конфлікту народів уже в ХХ столітті
Моральне задоволення і самореалізація за час совка були витіснені. І коли зараз можна мати задоволення від участі в процесах, то уява малює або втілення Річарда ІІІ, або бабку-пліткарку, яка всюди пхає свого носа.
Більшість подій і героїв походять саме з країн Східної Європи, й об’єднує їх в один сюжет постать українця. По суті, виходить не що інше, як візія боротьби проти СССР.