Олеся Ісаюк

"Лети, моя думо", написана Романом Купчинським 1922-го, – одна з найпронизливіших поезій про полон. Не про кохання, хоч і вважається перлиною любовної лірики
«Гімн безсмертної батави» – це про трансформацію через розширення меж можливого. Про відвагу стати проти всього світу. І про світовідчуття, яке виробляється при загрозі існуванню
Колоніальна травма передбачає вторинність — цивілізаційну, політичну, економічну, культурну. І Маланюк в “Уривку з поеми” акцентує на класичному символі убогості традиційної російської культури
“Не говоріте нічого; слова — то вороги!” Втома зі зневірою змушують відкидати абсолютно все, крім головного — крім України.
Символом трагедії став сюжет про стрільця, який після бою заглянув у рюкзак вбитого “москаля” — і знайшов там загорнутий у вишиваний рушник “Кобзар” Шевченка. 
Косачеві йшлося не про аналіз еволюції українства за сто років до нього, а про критику попереднього йому покоління: як виглядали прихильники "тверезого розуму", коли все вирішувала дієвість
Колізія проростає між синами козацької старшини, які перевтілилися у вірних слуг імперії, та молодшим поколінням українців, що вже бачить себе національною спільнотою
Попри явну скалькованість устрою та політичних практик з Речі Посполитої, ясно, що Козацька держава — все ж щось інше, а про сумісність з Росією говорити загалом проблематично
Карпати і бандерівська легенда реґіону стали локомотивом зацікавлення і популяризації інших локальних культур та загалом високої української культури минулих п’яти століть
Багато наших сучасних проблем насправді вічні, просто змінюється антураж.