Історія про найбільш яскраву, трагічну і символічну сторону колоніальності – імперія не завагається забрати у підкорених життя, а навіть продовження роду, тобто вже народжених дітей
Бажання заглушити враження від постійного «свята смерті й ран» та відчай від усвідомлення, що кожен день може бути останнім, є лише верхнім, найбільш видимим «поверхом»
Різдвяна пісня, в якій переплелися різдвяні мотиви та реальність протистояння сильнішому противникові в екзистенційній війні, – те, що об’єднує з пів десятка текстів повстанських колядок.
Людина як така швидко збагнула, що довколишній світ повний небезпек – і хоча всі запобіжники збільшують шанси щасливого кінця, але ніщо не здатне його гарантувати.
Вибухнуло і винесло на поверхню водночас гіперзбудження, ресентимент і наслідки тривалої травми мовчання. Саме звідси патетичність і надривна емоційність початку 1990-х.
Художні образи цього тексту – нещадно точне зображення, ймовірно, найгіршого, що може спіткати не те що вояка, а загалом кожну людину, – залишитися непохованим і невідомим
Ідеал вільної України конкурував з досвідом існування в імперській парадигмі. Для того, аби цей ідеал остаточно перейшов у практичну площину, треба було потужного струсу – ним виступила Перша світова війна.
Йдеться про усвідомлення України суб’єктом, який змінює світ навколо і власну ситуацію – про що прямо сигналізує факт, що волю треба не здобути, як традиційно у мілітарному та патріотичному фольклорі, а зберегти.
