Буду згадувати його з усмішкою і вдячністю за те, що він був у моєму житті і що у мене залишилися тільки хороші спогади. По кому подзвін? По ньому, по мені
У «Дзизі» відкрита виставка малюнків дітей війни… Кожен малюночок – як осколок: гарячий, пекучий, яскравий, болючий, разючий від вибуху однієї великої світлої душі невмирущого народу…
Величезні руїни української промисловості, а ще більші — українських душ. Росіяни вкрали у нас молекули звичного побуту, з яких, власне, складається повноцінне життя.
Мусимо пізнавати одні одних, помагати собі — і при цьому не допустити реплікації ні культури криміналізованого робітничого “посьолка”, ні культури провінційного п’ємонтизму
Епістолярій в часі війни: листування Мирослава Мариновича з російським політв'язнем, кримськотатарським журналістом і правозахисником Сервером Мустафаєвим
