Дожилися! В Коломийській міській раді за секретаря обрали «рига»! Так емоційно сприйняла галицька громадськість новину про те, що обранці прикарпатського міста відправили у відставку секретаря-«бютівця», а на його місце поставили члена Партії реґіонів. Народний депутат Олесь Доній та політолог Тарас Случик, до яких «Z» звернувся за поясненням ситуації, у своїх міркуваннях теж одностайні — вони обидва вважають поведінку коломийських депутатів дивною.

Восени 2014 року в українських кінотеатрах показуватимуть повнометражну кінокомедію про галичан. Називатиметься вона «Хроніки» і розповідатиме про реалії життя галицьких селян. Нині в одному з найгарніших куточків Карпат, на хуторі Великий Ходак на Верховинщині, саме триває знімання третьої, останньої, частини фільму. За задумом, кожна з трьох новел «Хронік» матиме окрему сюжетну лінію. Перша частина фільму розповідатиме про футбол, друга — про весілля, а третя — про тестамент. Режисером «Хронік» є Іван Кравчишин родом зі Снятина.

Три найбільші міста Галичини — Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль. У кожному з них своє місцеве самоврядування, головна особа в якому — міський голова. Що не кажіть, а саме від мера великою мірою залежить те, як виглядає місто і як у ньому чуються його мешканці. Хто вони, ці троє головних у Галичині міських голів? Чим живуть, чого хочуть, як ставляться до своєї роботи, чи відчувають себе в кріслі мера на своєму місці? Про все це «Z» запитав у них самих.

Кількість височенних рослин з лапатим листям і білими парасольками суцвіть, які ростуть повсюдно, а надто ближче до Карпатських гір, цього року просто вражає. Зветься рослина борщівник і так виглядає, що з кожним літом її у нас стає дедалі більше. Тим часом вона не просто бур'ян, а справді небезпечна для здоров'я і навіть життя людей рослина. Найбільше небезпечна, коли надворі гаряче, і це на власній шкірі щоразу виносять її нові жертви.    

     Останнього липневого дня під час парафіяльного відпусту в костелі св. Ігнатія Лойоли в Коломиї єпископ-помічник Львівської архдієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні Леон Малий посвятив горельєф о. єзуїта Петра Скарги, відновлений стараннями місцевих українців у межах культурологічного проекту «Наше місто».  

Мирослав Луцишин, семирічний хлопчик з Тернополя — наймолодший вояк Першої світової війни. Його в оточенні австрійських військовиків бачимо на пожовклих світлинах, опублікованих ще восени 1936 року у львівському часопису «Літопис Червоної Калини». Нині долею цієї дитини цікавляться дослідники та краєзнавці. «Z» зібрав докупи все, що їм вдалося довідатися.    

Кабінет Міністрів України ухвалив постанову, якою підвищив штрафи за порушення законодавства про природно-заповідний фонд. Приміром, за новими таксами розмір адміністративного стягнення за незаконно зрубане дерево зросте у 6 разів і становитиме максимально близько 6 тисяч гривень. Чи допоможе це зберегти ліси і наскільки гострою є ця проблема в Карпатах, «Z» запитав чиновників і екологів. З'ясувалося, що випадки незаконного вирубу дерев є поодинокими і трапляються в глухих селах, де люди бідують і йдуть заради хліба на крайнощі.

Львівську область «підсилили» ще одним тернополянином та реґіоналом. Земляк нинішнього намісника Львівщини Віктора Шемчука Микола Гнатів став керівником Служби автомобільних доріг у Львівські області.  Гнатів у сфері доріг працює вже більше 30 років, однак попри такий досвід саме його призначення на Львівщину трохи дивує. Львівщина — перша ззаду за якістю дорожного покриття, і ситуацію тут треба дослівно рятувати. А тим часом Тернопільщина теж далеко не зразковий у цьому сенсі реґіон.

Три найбільші міста Галичини — Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль. У кожному з них своє місцеве самоврядування, головна особа в якому — міський голова. Що не кажіть, а саме від мера великою мірою залежить те, як виглядає місто і як у ньому чуються його мешканці. Хто вони, ці троє головних у Галичині міських голів? Чим живуть, чого хочуть, як ставляться до своєї роботи, чи відчувають себе в кріслі мера на своєму місці? Про все це «Z» запитав у них самих.

Попереджую: я не люблю писати про міську політику. А тим паче про мильну оперу протистояння мера Андрія Садового і ВО «Свобода», яка, як відомо, умудряється бути радикально опозиційною навіть за наявності абсолютної більшості в раді. Однак про це варто писати. І якомога більше. Всім потроху треба рятувати цю тягучку, якось простимулювати пологи. Бо, чесно кажучи, обидві сторони вже дістали всіх своєю яловістю та обміном іграшковими випадами.