Львівську область «підсилили» ще одним тернополянином та реґіоналом. Земляк нинішнього намісника Львівщини Віктора Шемчука Микола Гнатів став керівником Служби автомобільних доріг у Львівські області.  Гнатів у сфері доріг працює вже більше 30 років, однак попри такий досвід саме його призначення на Львівщину трохи дивує. Львівщина — перша ззаду за якістю дорожного покриття, і ситуацію тут треба дослівно рятувати. А тим часом Тернопільщина теж далеко не зразковий у цьому сенсі реґіон.

Три найбільші міста Галичини — Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль. У кожному з них своє місцеве самоврядування, головна особа в якому — міський голова. Що не кажіть, а саме від мера великою мірою залежить те, як виглядає місто і як у ньому чуються його мешканці. Хто вони, ці троє головних у Галичині міських голів? Чим живуть, чого хочуть, як ставляться до своєї роботи, чи відчувають себе в кріслі мера на своєму місці? Про все це «Z» запитав у них самих.

Попереджую: я не люблю писати про міську політику. А тим паче про мильну оперу протистояння мера Андрія Садового і ВО «Свобода», яка, як відомо, умудряється бути радикально опозиційною навіть за наявності абсолютної більшості в раді. Однак про це варто писати. І якомога більше. Всім потроху треба рятувати цю тягучку, якось простимулювати пологи. Бо, чесно кажучи, обидві сторони вже дістали всіх своєю яловістю та обміном іграшковими випадами.

Через 20 років Львів буде геть не такий як тепер. Футурологи й демографи обіцяють великі зміни — кажуть, що ми побачимо нове ґлобалізоване місто. Люди в ньому житимуть довше. Інтенсивно народжуватимуть дітей ще тільки кілька наступних років, а відтак малят у місті поступово меншатиме.  Загалом Львів змінить своє студентське обличчя на доросліше — кількість мешканців віком від 16 до 30 років зменшиться на 36%. Натомість кожному третьому львів’янину буде за 60.

Три найбільших міста Галичини – Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль. У кожному з них своє місцеве самоврядування, головна особа в якому – міський голова. Що не кажіть, а саме від мера великою мірою залежить те, як виглядає місто і як у ньому чуються його мешканці. Хто вони – ці троє головних у Галичині міських голів? Чим живуть, чого хочуть, як ставляться до своєї роботи, чи відчувають себе в кріслі мера на своєму місці? Про все це, «Збруч» запитав у них самих.

На початок останнього місяця літа (3–4 серпня) віряни УГКЦ запланували Другу Всеукраїнську Патріаршу прощу до Галицької чудотворної ікони Матері Божої в селі Крилос на Івано-Франківщині. Минулого року, коли стояла нестерпна спека, ця проща зібрала понад 40 тисяч людей. Цього року сподіваються ще більшої кількості паломників. Минулого тижня вразила чисельністю загальноукраїнська проща на Тернопільщині — до  Зарваницької чудотворної ікони Матері Божої. Туди зійшлися майже 100 тисяч вірян, яких не злякав навіть рясний дощ.  

Летовище «Тернопіль», яке вже не один рік перебуває у стані «летаргійного сну», сколихнула подія. Вчора (10 липня) тут приземлилося сім літаків британської авіації. Подивитися на таке диво збіглася купа народу, і не один сімейний альбом збагатився незвичними світлинами. Літаки ж б обули теж незвичні — англійські тагермуси часів Першої світової війни.    

Вона починає свій день з того, що не хоче вставати з ліжка, через що часто спізнювалася на уроки. Улюблена книжка – "Гра престолів", а телефон грає одну з пісень Славка Вакарчука. За останній тиждень ім'я Тетяни Мартинюк одне з тих, які найчастіше згадують українські журналісти. Випускниця Львівського фізико-математичного ліцею стала першою з шести цьогорічних українських вступників, які набрали на ЗНО рекордні і абсолютні 600 балів – по 200 з кожного із трьох предметів, які складала (українська мова та література, англійська мова, математика).  

В серпні у Тернополі нарешті проведуть тендер серед видавництв на право друку першого тому енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл». Тож до кінця року маємо досить шансів побачити цю унікальну книгу, яка міститиме докладну інформацію про Тернопілля і якої, до речі, наразі не має жодна інша область України.   Макет першого тому енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл».   

Їсти «начинені хімією» харчі ніхто не хоче. Однак їмо. Бо коли йдеться про сільське господарство, то добряче потруїти шкідників, «підсипати», щоби краще росло, зрештою, висіяти насіння генно-модифікованих сортів — це набагато простіше, аніж виростити  продукцію «біо», «еко», «органік».