Старші покоління українців часто любить казати: «Аби тільки війни не було». Цим вони пояснюють свою більшу, ніж у нас, молодших, готовність терпіти все те, що відбувається в державі. А ми так само часто ставимося до таких розмов зверхньо, мовляв, за такої позиції можна все життя в багні прожити, «аби тільки війни не було»…

У Львові триває перший в Україні судовий процес за участі присяжних. Слухається резонансна справа про вбивство відомого лікаря, що сталося восени. Люди, які свого часу гіпотетично зголосилися нарівні з професійними суддями виносити гіпотетичний вирок гіпотетичному підсудному, тепер збагнули, що все це річ не така вже й проста. У коментарях «Z» одні з них обережно висловлюють сумніви, інші ж цілком відверто зізнаються, що більше ніколи в житті на щось таке не «підпишуться». То що таке суд присяжних по-українськи?

Рішення Конституційного Суду провести чергові місцеві вибори в жовтні 2015 року змусили говорити про Київську міську раду практично всіх, бо в такий спосіб тамтешні обранці утримуються на своїх місцях довше, аніж визначені законом 5 років. Але рішення це стосується не лише столиці — ще серйозніші наслідки воно матиме для Тернополя, а точніше, для всієї Тернопільської області.    

Греко-католики відправили дев'ять днів від дня смерті єпископа Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ владики Миколи Сімкайла.     На поминальну Літургію до Коломиї з'їхались представники духовенства, прийшло багато вірян, друзів та близьких. Заупокійну правили архиєпископ і митрополит Івано-Франківський Володимир Війтишин та апостольский адміністратор Стрийської єпархії Владика Тарас Сеньків у співслужінні близько сімдесяти священиків.

Погода — така річ, яка мало коли і мало кого влаштовує. Нам то захолодно, то затепло. То занадто сухо, то забагато дощів. Одне слово, нарікати на погоду — справа звична. Така сама звична справа — нарікати на синоптиків, які ніколи не можуть вгадати, що нас чекає завтра. Але якщо бути чесними, то це зовсім не «ніколи», а лише «інколи». Чому це «інколи» трапляється і про погоду загалом «Z» розмовляв з начальницею відділу метеопрогнозів Львівського гідрометеоцентру Ларисою Луцан.  

Ровер — не лише забава чи спорт. Ровер — повноцінний засіб пересування. Так є в багатьох містах Європи, а, до прикладу, у Відні, це ще й громадський транспорт, до того ж безкоштовний. Закуплені містом велосипеди припарковані буквально на кожному кроці — бери, їдь куди треба, припарковуй і йди у своїх справах. Про те, що весь Відень змережаний облаштованими велодоріжками, і рух роверистів ніяк не заважає ані пішоходам, ані водіям авт, — взагалі не йдеться.

Чим краще народи будуть знати один одного, тим менше ворожнечі залишиться в світі.   У славному місті Львові вже понад 70 років мешкає Борис Дорфман, скромна людина, про яку, проте, знають далеко за межами нашої країни. 23 травня він з усіх кінців Землі приймав вітання з 90-річчям.    

Неопалима купина — незвичайна рослина, описана в леґендах і в П’ятикнижжі  — зацвіла на Тернопільщині. В науці вона відома за назвою ясенець білий, і її магічну властивість горіти та не згорати давно пояснено. Однак це не позбавляє рослину глибокої символіки — люди віддавна й дотепер кажуть «неопалима купина», коли означують виняткову незламність, вічність, незнищенне оновлення…    

Нема чого влітку їздити в Карпати — вирішили залізничники і скасували вже від найближчої неділі (26 травня) й аж до осені кілька поїздів, які курсують Західною Україною. Серед них і потяг №668, що з'єднує чотири області: Волинську, Львівську, Івано-Франківську та Чернівецьку.    

Скрипалька Анастасія Пилатюк підкорила найвеличніші сцени світу. Переможниця багатьох державних та міжнародних конкурсів, заслужена артистка України, нині вона працює далеко за межами нашої країни – в одному з найкрасивіших та найвідоміших оперних театрів світу в Іспанії. Сама родом з Івано-Франківська, хоча на Батьківщину навідується доволі рідко – робота... Недавно ж Настя мала важливу причину для приїзду до України – захист дисертації в Харкові.