Якось так узвичаїлася думка, що правда завжди одна, а от у народних депутатів їх — кілька. Вже після першої публікації «Z» на тему Івано-Франківських депутатів-кнопкодавів на зв'язок з нами вийшла ще одна з них — мажоритарниця з Калуша Ольга Сікора. Вона дала свої пояснення того, що відбулось. Прикметно, що пояснення пані Ольги ну зовсім не збігаються з поясненнями її колеґи у скандалі, народного депутата Дмитра Шлемка.  

За десять кілометрів від Тернополя, між селами Острів та Буцнів ще за радянських часів збудували «Ветсанзавод», який спеціалізується на виробництві м’ясо-кісткового борошна. Біологічну сировину для заводу сюди звозять з усієї Галичини – Львівської, Івано-Франківської та, власне, Тернопільської областей. Даруйте за натуралізм, але для повної ясності мусимо сказати, що «біологічна сировина» у цьому випадку – це шкіра, кістки та цілі туші тварин: корів, свиней, коней і т.д.

Партія реґіонів, в парламентському представництві якої рекордна кількість тих, хто голосує «за себе і того хлопця», в Івано-Франківську організовує акцію «Геть кнопкодавів із Прикарпаття». Таким парадоксальним є один з наслідків минулотижневої поведінки двох станіславівських народних депутатів — членів опозиційної фракції «Батьківщина», які опинилися в центрі політичного скандалу, бо зробили таке, що не вкладається в голові розважливої людини.

Івано-Франківську міську раду в народі називають «білим домом». Асоціація, ясна річ, пов'язана з кольором стін фасаду її будівлі. Але, як казав уславлений анімаційний капітан, як ви човник наречете, так він вам і попливе. Одне слово, в Івано-Франківській мерії бавляться у велику політику. Настільки велику, наскільки великим є вплив, та й, зрештою, постаті тих, хто становить собою орган місцевого самоврядування.    

Україною ходить привид революції. Кого не спитай, усі відчувають його присутність. Але жодних ознак, що цей привид матеріалізується, і революція в Україні станеться, нема. Є хаотичні спалахоподібні реакції людей на ту чи ту несправедливість. Є організоване парламентськими опозиційними партіями так зване «народне повстання», завершальний етап якого, до речі, запланований на ці вихідні. Та от нема відчуття, що все це вкупі переросте у зміну панівної системи чи бодай людей, які цю систему уособлюють.   

«От скажіть мені, будь ласка, як можна купувати вишиванку?! Не вірю, щоб в українки руки росли не з того місця! От вишила я чоловікові сорочку, і він ходить з розумінням того, що на ньому сорочка, вишита жінкою, яка думала про нього, а не хтозна про що…» — обурюється тернополянка пані Наталя, яка минулої неділі побувала на фестивалі «Цвіт вишиванки». Вона, як і багато інших відвідувачів, була вражена цінами на вишиване і каже, що «накупила-м з того всього схем», аби вишити ще синові сорочку і собі зо дві.

Потреба справедливості є такою ж базовою, як потреба їсти, пити, спати… Цікаво, що це так навіть для тварин. Психотерапевт Роман Кечур розповів «Z» про експерименти, які на цей предмет проводилися з вищими приматами. Двом мавпам у присутності одна одної доручали завдання, за виконання яких винагороджували бананами. Одній давали банан, іншій — два. Наступного разу обділена мавпа відмовлялася від виконання завдання. Тоді тій іншій мавпі давали пів банана, а тій що заcтрайкувала — цілий, і вона знову бралася до роботи.

​ Сьогодні в Тернополі було гаряче — відзначали 9 Травня. На обидвох полюсах суспільної позиції щодо дня закінчення Другої світової війни в Європі до нього готувалися ретельно, голосно і заздалегідь. Наче боксери напередодні поєдинку, «Свобода» й КПУ повідомили про свої наміри відзначити 9 Травня у спосіб, прийнятний для власних переконань. І не обіцяли толерантно ставитися до тих, хто їм у цьому перешкоджатиме.  

Звернення церков та адміністрацій міст з проханням інтеліґентно відсвяткувати другий день Великодня традиційно зіґнорувала та категорія наших співгромадян, яким, як то кажуть, усе «до лямпочки». Кадри з учорашнього Поливаного понеділка — безперечні хіти сьогоднішнього Інтернет-простору. Хлопці в чорних масках з відрами та пляшками. Облиті з голови до п’ят юні і не дуже дівчата. Та й не дівчата зовсім, а поважні пані та панове, які безсило терплять виконання над ними обрядового ритуалу, що скидається на відверте знущання, а не на світлу великодню розвагу…

ВО «Свобода» у Львові в особі народного депутата Юрія Михальчишина намагається захопити лідерство у громадському рухові «Автономний Опір» і в такий спосіб отримати сотню-другу безкоштовних аґітаторів. Так вважають активісти «Автономного Опору». Цього року вони навіть усунулися від проведення традиційного до дня заснування дивізії «Галичина» (28 квітня) заходу — маршу «Парад вишиванок». Бо отримали попередження: прийдете — відсутність сутичок не ґарантуємо.