Тільки в Галичині у максимально стислий термін можна стати вегетаріанцем, позбутися «мобільної» залежності й зненавидіти владу, ще сидячи за шкільною партою.   Щодо головної політичної події тижня — призначення на посаду голови Львівської ОДА Олега Сала — все, що хотів, сказав раніше, тож нині правитиму про події іншого ґатунку.  

Олег Сало репатріювався у Львів. І не просто собі тихо приїхав, а з тріумфом. Вчора (31 жовтня) президент Янукович підписав указ про призначення його на посаду голови місцевої ОДА. Того ж таки дня «соленізант» постав перед ясні очі обласного активу в сесійній залі обласної ради. І навіть вигуки «Ганьба!» та «Сала на нари!», якими зустріли нового обласного голову присутні на офіційному представленні журналісти, не зіпсували свята Олегу Михайловичу — півусміх практично не сходив з його лиця...  

Сьогодні Україна видобуває близько 3 млн. тон нафти з 15 запотребованих. З того в Галичині — тепер лише менше одного мільйона. Але були часи, коли ми за кількістю видобутого шміру посідали третє місце у світі після США та Росії. Це було тоді, коли свердловини ще не називали комуністичними «піонерами» чи банально нумерували, а давали їм жіночі імена...

Нова конфігурація гравців та груп впливу вимальовується у Львівській обласній раді. Позитивне голосування у справі Угоди про розподіл продукції видобутої на площі Олеська (відбулося 3 жовтня) стало визначальним не лише з точки зору перспектив видобутку на Галичині газу зі сланців, а й для самої ЛОР. І чи не найголовнішим вислідом цього hard day’s night стало те, що почали окреслюватися нові – суттєво відмінні від усталених з часів початку цієї каденції контури обласної ради.

    Олег Король — автор перекладів з польської, чеської, словацької, болгарської, німецької, англійської, шведської (опубліковані) та французької і латиської (не опубліковані) мов. Перекладає публіцистичну, навчальну та художню літературу, зокрема поезію. Вікіпедист-ентузіаст, здобув друге місце у конкурсі про благодійність в українській Wiki. Нагороджений відзнакою «Літературна зірка» за значний внесок у розбудову Вікіпедії статтями про письменників, поетів, літераторів.

Інформаційні повідомлення від офіційних установ багато хто вважає марудним нудним читвом. Але якщо відкинути упередженість, то й від цього набору букв можна отримати майже задоволення.   Беремо два прес-релізи з сонячної Івано-Франківщини. Перший — від місцевої прес-служби облдержадміністрації. «За підсумками конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку" у 2012 році міста і села Івано-Франківської області зайняли призові місця.  

200 мільйонів тонн сміття. Ви уявляєте, скільки це? Якщо повантажити все на вагони і виставити в ряд, то мало бракуватиме до довжини екватора. А саме стільки сміття зараз накопичилося лише на Львівщині. Сусіди івано-франківці відстають, але не набагато. А Тернопільщина взагалі потрапила у п'ятірку лідерів за кількістю продукованого непотребу. То що з тим робити: палити, закопувати, переробляти?     Треба міняти систему  

Вже кілька років поспіль у малесеньке село Гутисько на Бережанщині, де мешкають від сили півтори сотні осіб, приїжджають делеґації з Туреччини. Ні, не думайте, що їх вабить інвестиційний клімат. Тут захоронені турецькі вояки, які загинули в роки Першої світової війни. Мусульманські могили тепер доглядають лемки, які становлять більшість населення Гутиська і яких свого часу переселили сюди з земель, що є тепер територією Польщі. Однак довший час турецький цвинтар був у цілковитому занедбанні.  

В Івано-Франківську відновили браму до палацу засновників міста — родини Потоцьких. І хоч будівлі за тією брамою палацом назвати важко, це, однак, пам'ятка архітектури 17–18-го століть. А через те, що в цих приміщеннях з часом розмістили військовий шпиталь, палац вважають ще й пам'яткою військової архітектури 19-го століття. Зі слів начальника міського відділу охорони культурної спадщини, Ігоря Панчишина, це, напевно, перша пам'ятка в місті, яку вдалося реставрувати за часів незалежності України.  

Дивні речі стаються в столиці Галичини. Наприклад, приїжджає до Львова поважний народний депутат Геннадій Москаль і «прозріває». Поважним Геннадій Геннадійович став завдяки своїм перманентним викриттям відсутності у чиновників на високих посадах дипломів про вищу освіту (останніми під роздачу потрапляли соціальний міністр Наталя Королевська і головний шукач інвестицій Владислав Каськів), а у Львові потрапив у халепу, бо віддає перевагу пластику, а не паперовим грошам.