Свою найбільшу за обсягом поему «Гайдамаки» Шевченко написав в Санкт-Петербурзі. Закінчив 7 квітня 1841 року (за старим стилем), і того ж року поему було опубліковано. Шевченко ризикнув надрукувати її власним коштом, але за якийсь час пересвідчився, що розповсюдити її непросто. Тож видавець першого «Кобзаря» (1840) Іван Лисенков придбав у поета 800 примірників нерозпроданого тиражу: Шевченко продав йому в «вечное и потомственное владение» право на видання творів, що ввійшли до «Кобзаря» 1840 року і поеми «Гайдамаки».

Версія до прочитання Шевченка   200-річчю з дня народження поета присвячується  

  Інтерв’юери іноді зауважують, що я говорю заголовками, афоризмами. Знаєш, думаю, що в мене є якийсь такий талант до брендотворення чи слоганотворення. По-перше, саме моє прізвище є непоганим брендом, як виявилося, хоча я все життя мав пов’язані з ним якісь комплекси. Наталка Білоцерківець колись мене переконувала, що моє справжнє прізвище Дерибас, а Іздрик – це псевдонім (Дерибас – моє перше псевдо, ще з часів рокерської юності, воно лише в першому «Четверзі» фігурувало). Я мусив паспорт їй показувати.  

 

  Данило Ільницький – один із найцікавіших молодих літературознавців, есеїст, якому вдається перетворювати академічні дослідження у живі цікаві тексти. Відомий як упорядник перевидання поетичної збірки Богдана Ігоря Антонича «Три перстені» (Львів: Літопис, 2008), його «Повного зібрання творів» (Львів: Літопис, 2009) та «Вибраних творів» (Київ: Смолоскип, 2012). Окрім статей на тему мистецького світогляду та інтелектуальної біографії Б. І. Антонича, Данило активно публікує тексти на «ЛітАкценті», zaxid.net, historians.in.ua.  

Або як спосіб існування білкових тіл у молодіжних романах польської та української письменниць   У грудні львівське видавництво «Урбіно» потішило продовженням історії про Лінку Барську від польської письменниці Йоанни Яґелло в перекладі Божени Антоняк. З попередніми подіями в житті головної героїні читачі могли познайомитись на сторінках роману «Кава з кардамоном», що вийшов друком на початку минулого року. Цього разу в якості кулінарної метафори життя своєї героїні Йоанна Яґелло використовує шоколад з чилі.  

Вже другий місяць Україна переживає феноменальний стан. Сотні тисяч людей вийшли на вулиці. На Майдан. Такого ще не було. В такому масштабі, в такій якості, в такій солідарності… Що їх об’єднало? Бажання вступу до ЄС, спроба відстояти свої національні ідеї? Як на мене – значно більше. Це розпочалася боротьба між Добром і Злом. Хоча, можливо, розпочалася – не зовсім влучне слово… Радше – відновилася. Почалась-бо значно давніше…

5 листопада 2013 року виповнилося 90 років з дня народження літературознавця і перекладача, автора першої статті про творчість Богдана-Ігоря Антонича Степана Михайловича Трофимука. Син Степана Михайловича, Мирослав Трофимук із родиною підготували урочистості з нагоди цієї дати. 7 листопада 2013 року у конференц-залі Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України відбувся вечір пам’яті літературознавця.  

Підсумковий огляд   Вільям Фолкнер. Світло в серпні. Роман. Переклад з англійської Олега Короля. Серія «Лауреати Нобелівської премії» – Київ: «Видавництво Жупанського», 2013. – 352 с.    

Свята приходять і проходять, але спогад про них лишається. Правда, не завше, бо нині далеко не кожна господиня дотримується давніх традицій, і не кожна достеменно знає, що і для чого робилося? У цьому сенсі особливим є гуцульське Різдво з його автентичнеими обрядами і віруваннями. Про них і піде мова у розмові Василя Карп'юка із відомою письменницею та перекладачкою Галиною Петросаняк – уродженкою села Черемошна Верховинського району Івано-Франківської області.