Віра Шевченка, за словами Леоніда Білецького, «ішла в парі із рівнем його свободи і свободою його Нації». На схилі радянської доби, коли «тінь свободи» поволі набувала національно-державних форм, зі скрипом почали відчинятися двері спецфондів, а звільнені з ув’язнення часописи з характерним червоним написом «националист. изд.» відкривали водночас двері у світ оригінальних мистецьких ідей та історіософських візій.

  У житті Назарія Заноза є три виміри: письменництво, журналістика і музика. Він вірить у силу слова, людську багатогранність і у рідне місто Теребовлю, звідки повсякчас черпає натхнення. Віднедавна Назар мешкає в Івано-Франківську – він став цьогорічним резидентом «Станіславського феномену». Молодий письменник розповів про те, як у ньому вживаються робота, захоплення й покликання, а також про магію галицьких містечок, де народжуються українські культурні явища.  

  Для більшості українських читачів ім’я Тадеуша Ружевича, на жаль, говорить небагато. 7 травня у львівській книгарні «Є» зібралися люди, небайдужі до творчості видатного польського поета, прозаїка, драматурга, щоб вшанувати його пам’ять.   Tadeusz Różewicz, Dusseldorf, 1993. © Elżbieta Lempp.  

У квітні молода львівська письменниця Галина Рис презентувала у книгарні «Є» та  дитячих бібліотеках міста свою нову книжку «Подорож до Котанії». У цій казковій повісті оповідається про пригоди кота Мяуслава, який жив у скульптора, що підібрав його ще кошеням. Не дивно, що й сам кіт зацікавився мистецтвом і полюбив малювати. Проте одного разу Мяуслав потрапляє до країни котів, де знаходить своїх батьків – короля і королеву Котанії. Звісно, спершу головний герой тішиться тому, що знайшов тата й маму, і що він – королівської крові.

 

  Олександр Стукало – літературознавець, перекладач, редактор видавничих проектів видавництва «Темпора», колумніст «Газети по-українськи», автор відомих віртуальних блогів українських шістдесятників та навіть Тараса Шевченка. Із Сашком ми зустрілися поміж численних акцій київського Книжкового Арсеналу.   Фото Тетяни Давиденко  

 

  Невже писання – дар стосування, пристосовування до дійсності? Так хочеться пристосуватися, але що тоді зі мною буде? Що буде з тими, які в дійсності не знають дійсності? Вона така розкудлана. Жодного тобі гребінця, щоб розгладити. Поети беруться, розпачливо ліплять із кудлів зачіску, яка їх поночі переслідує. Щось не виходить більше.  

Чергова хвиля інфляції і бойові сурми не сприяють укладанню і виданню естетських антологій. Та невтомний Василь Ґабор продовжує поповнювати свою «Приватну колекцію» (авторський видавничий проект Ґабора, започаткований 2002 року, нараховує понад сотню книг) новими виданнями. Серед них – «"Чорна Індія" "Молодої Музи"» (Львів: ЛА «Піраміда», 2014; в оформленні антології використано графічний цикл Людмили Лободи «Муза у Львові»).    

  Нещодавно в Івано-Франківську відбулася презентація книжки «Євромайдан. Хроніка відчуттів». Це перше видання такої тематики, але не комплексне дослідження, а польові враження. Саме вони є цінними, бо писалися не після того, як вже склалася цілісна картина, але під час. Як бувають коментарі на полях книжки, так це коментарі на полях історії. Їх робили, починаючи з кінця листопада минулого року і до кінця лютого 2014 (до моменту усунення Януковича) Тарас Прохасько, Іван Ципердюк, Юрій Андрухович, Сергій Жадан та Юрій Винничук.