На ХХ Форумі видавців у Львові з книгою «Хто зробить сніг» впевнено дебютувала Мар’яна Прохасько, засвідчивши, що маємо нову оригінальну дитячу письменницю та художницю. Наразі свою першу книжку вона написала спільно із письменником та журналістом Тарасом Прохаськом, який також оце вперше писав книгу для дітей.         Про нюанси «кухні» дебюту з Мар’яною Прохасько розмовляв Маркіян Прохасько.    

 

Може, критики якраз і треба навчати. Бо, наприклад, літературні курси — добре, але всі говоримо, що людина з талантом народжується, і лише як він є, то є відповідне вираження. А от вміти оцінити — означає мати певний рівень, величезну базу знання всіляких інших творінь, для того щоб могти порівнювати і зіставляти. Здається, це й мав на меті Всеукраїнський фестиваль «Контекст-2», який відбувся 11–15 вересня в межах 20-го Форуму видавців у Львові з підзаголовком «Школа літературної критики і книжкової журналістики».  

Четвертий рік поспіль осінь в Україні почалась з поезії. Цим разом, залишивши обабіч прозу життя та бабине літо, спакувавши у валізи груші, вино і трохи лірики, вона сіла у потяг Київ–Чернівці разом із Сергієм Жаданом, Світланою Поваляєвою, Маріанною Кіяновською, Енн Коттен, Маріон Пошман, Оленою Фанайловою, Ігорем Померанцевим, Катериною Бабкіною та багатьма іншими. Так почався IV Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz.  

  Алехо Карпентьєр. Розправа з методом. Переклад Сергія Борщевського, Анатолія Перепаді, Олександра Мокровольського, Віктора Шовкуна. Передмова Ігора Оржицького. – Харків: «Фоліо», 2011. – 380с.    

 

  Тарас Мельничук виявив себе принаймні в двох родах літератури – ліриці і епосі. Що за маячня? – обуряться ті нечисленні, що знають творчість Мельничука, з тих нечисленних, що читають взагалі. Себто, особливих зауваг і не прозвучало б, навіть якби автор цих рядків виявив профанність, а чи вдався до провокації. Тим не менше, ані першого, ані другого в цьому твердженні нема.

  Райнер Марія Рільке. Нотатки Мальте Лаурідса Бріґе. Роман, поезії. З німецької переклали Євген Попович, Петро Таращук та ін. – Харків: «Фоліо», 2013. – 283 с.    

 

Через те, що людей, які цікавляться літературою, в Україні не надто багато (це сумно констатує відсоток видавничої продукції на душу населення), відсутні й відповідні проекти, спрямовані на задоволення запитів цього сегменту. Класика жанру: немає попиту – немає й пропозиції. Але часом щось таке позитивне трапляється. Ясно, що не з ініціативи держави, яка наразі відчайдушно намагається нас всіх спримітивізувати. І без участі знаних культурних діячів, більшість яких вже від усього втомилася, і воліє хіба писати повчальні послання до молодого покоління.