Олеся Ісаюк

Всілякого роду фантастичні вимоги з боку частини “правих” до кримських татар значно більше кажуть про наш досвід, ніж про наше ставлення до кримців. То чим не догодив новий міністр оборони частині вояцтва?
Ця книга Юліана Радзикевича – незвичний із багатьох точок зору текст про Хмельниччину, про Україну після Берестечка.
Про жодну політичну перевагу українців йтися не могло. Українцям ні на що і ні на кого розраховувати, крім власних здібностей
Ресентимент — то не лише інстинктивна опора для збереження ідентичності, а ще й форма пам’яті про те, як воно було колись. Пам’яті фрагментованої, неповної, але все ж…
Поява на екранах фільму “Довбуш” воскресила стару дискусію. Та час уже звикати до неідеальності наших героїв, осмислюючи їх у контексті процесів європейської історії
Львівська опера стилізувала постановку під сучасність. Але ж замало лиш викинути з твору славослів’я Романових чи “дружби народів”
У російсько-українській перспективі має значення передусім те, що ідеал “молодшого брата” був універсальним виправданням всілякого придушення української суб’єктності.
Твір виділяється вже тим, що “кримськотатарська” сторона постає цілком собі живою і людською, а не вічною затичкою на негативні ролі
Радзикевич послідовно протиставляє лояльність короні ("панам") – і "народові", при цьому не скочуючись до варіації "класової боротьби"
Переосмислена версія меморіалізації пам’яті жертв нацизму — це також питання імперського виміру Другої світової.