Після певної суспільної сходинки звання необхідне. Навіть якщо воно не потрібне ні самому дисертантові, ні його сфері занять, ні посаді, ні роботі, яку він виконує. Має бути — і все.
Росія зациклена на великодержавництві, Україна її приваблює саме вітальністю — але у вельми специфічний спосіб, викликаючи бажання упокорити і придушити.
Найцікавіший у цьому всьому Геродот. Найближчий йому образ — “хороший русскій”. Він не поділяє позиції свого політичного керівництва, але при тому йому не муляє ідея “розширення земель”.
Станом на даний момент багато хто внутрішньо “випав” у найбільш значущий чи найбільш звичний свій стан чи то в момент найсильнішої своєї травми і відчайдушно намагається “натягти сову на глобус”
Росія підкорила і поставила на службу численні племена, діючи не тільки грубою силою, а й тонкою грою на самолюбстві, пропонуючи причетність до “великого” взамін тяжкої боротьби
Росіяни за Лепким постають не просто садистами і дикунами — їх колективний садизм водночас є наслідком їхнього досвіду і породжує наступні хвилі садизму
Молоді роки Франка — саме той період його життя, який найкраще надавався до малювання портрета “революційного демократа” — із соціалізмом, процесами й ув’язненням.
Це не про історію – це про те, як насправді виглядає повернення до свого та чи можливе воно взагалі після фактичного зростання і формування особистості на чужині.
