Олеся Ісаюк

У російсько-українській перспективі має значення передусім те, що ідеал “молодшого брата” був універсальним виправданням всілякого придушення української суб’єктності.
Твір виділяється вже тим, що “кримськотатарська” сторона постає цілком собі живою і людською, а не вічною затичкою на негативні ролі
Радзикевич послідовно протиставляє лояльність короні ("панам") – і "народові", при цьому не скочуючись до варіації "класової боротьби"
Переосмислена версія меморіалізації пам’яті жертв нацизму — це також питання імперського виміру Другої світової.
Ряд суспільних практик перетворюється на корсет. І відмова від ідентичності виглядає цілком допустимою ціною "цивілізованості"
У центрі дії всі тогочасні драми Східної Європи: український рух, проблеми євреїв, трагедія кримських татар
Однією з центральних мотивацій жертв геноциду жити далі було бажання справедливості. Справедливості в її екстремальному старозавітному варіанті — “око за око, зуб за зуб”.
Саме пам'ять, цей зрадливий інструмент, про українське і про громадську активність зачищали чи не найретельніше...
Україна постає не тільки у традиційному дусі народництва як “країна козаків і селян”, а як суб’єкт і гравець у поєдинках лицарів плаща та шпаги
Маємо дві взаємопов’язані проблеми — ставлення до жінок-військовичок загалом і робота з темними сторонами героїчних добровольців.