Олеся Ісаюк

Українець перестає бути для імперії ворогом тільки в одному випадку — якщо перестає бути собою.
Проживання травми і подолання геноцидного спадку. Травми безсилля перед насильством. Цей процес ніколи не буває спокійним, він завжди триває з надривом і криком.
Варто процитувати Маркса про “криваве іго монголів” як “справжню колиску Росії” і Бєрдяєва, що більшовизм – явище не так ліве, як російське
...не випадково усусуси вживають слово “хахли” — це не тільки свого роду “додаткова перевірка зв’язку”, це ще й позначення, хто є ким відносно чужинської номенклатури...
Питання прі між Україною та Росією не просто політичне — це питання світоглядне, моральне, переповнене символами. Це з тих питань, які належать частково до компетенції суду Божого.
Йдеться про глибоке відчуття чужорідності як такої, а також ворожості московської сили, яка ламає, гнітить, змушує відмовлятися від себе.
Ворожнеча між Україною та Росією глибша, ніж черговий воєнний конфлікт. Більше того, явна й активна війна — це тільки чергова ітерація конфлікту.
Росіянин, незалежно від політичного напрямку, є росіянином — у тому сенсі, що українського у його координатах “не было, нет, и быть не может”.
"Сумлінного європейця вразила і вдача московського народу: москвин, не вагаючись, дає безліч обіцянок, але, як справжній дикун, ніколи не додержує слова"
Показний “наїв” у виконанні Мордовця чітко дає зрозуміти: росіянин — інший. Не просто інший, а чужорідний і навіть об’єктивно ворожий