Олеся Ісаюк

Перед нами “Над Кодаком” Теодора Микитина й “Іван Сулима” Володаря Буженка — сюжети, що видають прикметні пункти деформацій уявлень українців про власне минуле.
До вашої уваги продовження довгої кримськотатарської "дорослої" казки про Роксолану.
Перед нами кримськотатарська казка про Роксолану — вона довга і для дорослих.
Полуботок апелює до свободи України, цар — не просто до імперії, а до необхідності України для її існування. Врешті лунає: “Бог розсудить Павла з Петром”. І ця фраза — не просто красива апеляція до легенди.
Повість Опільського з’явилася на світ 1922 року і вирізняється сюжетом – в нашій белетристиці не часто зустрінеш твір про литовсько-польську добу
Історія, буває, стає практичною наукою. Практицизм цей часто є саркастичним і стосується часів, коли людям, які люблять спокій, краще не жити
Мало де в українській белетристиці є стільки стереотипів про поляків, як у Чайковського. А особливо про польок
Історія з Кульчицьким – повністю справа українських рук: європейська столиця, врятована українськими руками без жодної присутності “старшого брата”
Досвід спостереження боротьби дав її свідкам розуміння, що ворог не всемогутній, що його можна бити і що певна справедливість існує.
Текст Вінграновського складно вважати історичною прозою. Але все описане добре лягає на час пізнього СРСР і відносини “молодшого” покоління шестидесятників і “старших”