Відповідаємо на чергове питання іспиту з предмета “Війна за незалежність і побудова національної держави”. У контексті демобілізації з т.з. історика це питання виглядає дивно і зловіщо
"Все проти нас, земля і небо, могила викопана нам". Картина, яку описали українські белетристи навколо біографії сина Хмельницького, виразно натякає на постгеноцидний синдром
Цей період історії не може похвалитися яскравими подіями, але саме тоді заклалося чимало процесів, які визначили траєкторію української історії і відносини з сусідами
Наша епоха — це теж певна система координат, у якій треба повертатися відповідно до власних цілей. Очікування кінця катаклізму створює нам зараз таку сильну фрустрацію.
Воістину має рацію Мстислав Чернов, твердячи, що краще б цього фільму не було. Нам не потрібно нічого вигадувати — аби вразити західного глядача, нам треба просто відзняти власну дійсність.
За совка ентузіасти пильнували “ідеологічної чистоти”, а після проголошення Незалежності з таким же завзяттям перескочили на патріотичний стиль “за пафосом не видно змісту”
Разом із мовною русифікацією йшло “обидлення” суспільства, стягання на найнижчий рівень культури: було недостатньо розмовляти російською – це мала бути ще й мова “блатняка”
Величезна кількість болю, для якого бракує слів. Звичайних людських слів. Які мали б відобразити тисячі особистих історій, драм, трагедій. І власних, і переданих від матерів і бабусь.