Олеся Ісаюк

Питання прі між Україною та Росією не просто політичне — це питання світоглядне, моральне, переповнене символами. Це з тих питань, які належать частково до компетенції суду Божого.
Йдеться про глибоке відчуття чужорідності як такої, а також ворожості московської сили, яка ламає, гнітить, змушує відмовлятися від себе.
Ворожнеча між Україною та Росією глибша, ніж черговий воєнний конфлікт. Більше того, явна й активна війна — це тільки чергова ітерація конфлікту.
Росіянин, незалежно від політичного напрямку, є росіянином — у тому сенсі, що українського у його координатах “не было, нет, и быть не может”.
"Сумлінного європейця вразила і вдача московського народу: москвин, не вагаючись, дає безліч обіцянок, але, як справжній дикун, ніколи не додержує слова"
Показний “наїв” у виконанні Мордовця чітко дає зрозуміти: росіянин — інший. Не просто інший, а чужорідний і навіть об’єктивно ворожий
Письменники, звісно ж, не пророки. Але реалії Криму й українського Півдня є просто вражаючою демонстрацією влучності образів Зінаїди Тулуб.
Все це вдалося видати і “протягнути” у час, коли вже починалася нова хвиля репресій проти української інтелігенції
Позбавлення премії Дюранті є не просто символічним кроком, щоби задовольнити українців. Ні. Це мало б стати ознакою того, що світ зрозумів, чим насправді є Росія.
Мусимо пізнавати одні одних, помагати собі — і при цьому не допустити реплікації ні культури криміналізованого робітничого “посьолка”, ні культури провінційного п’ємонтизму