Олеся Ісаюк

Найцікавіший у цьому всьому Геродот. Найближчий йому образ — “хороший русскій”. Він не поділяє позиції свого політичного керівництва, але при тому йому не муляє ідея “розширення земель”.
Станом на даний момент багато хто внутрішньо “випав” у найбільш значущий чи найбільш звичний свій стан чи то в момент найсильнішої своєї травми і відчайдушно намагається “натягти сову на глобус”
Росія підкорила і поставила на службу численні племена, діючи не тільки грубою силою, а й тонкою грою на самолюбстві, пропонуючи причетність до “великого” взамін тяжкої боротьби
Росіяни за Лепким постають не просто садистами і дикунами — їх колективний садизм водночас є наслідком їхнього досвіду і породжує наступні хвилі садизму
Молоді роки Франка — саме той період його життя, який найкраще надавався до малювання портрета “революційного демократа” — із соціалізмом, процесами й ув’язненням.
Нас, без сумніву, можна привітати з тим, що суспільство чи не вперше за останні роки достатньо солідарно зайняло позицію “винен завжди насильник”.
Українці вибирали методи формування мереж дії, росіяни ж відразу перейшли до персонального терору
Це не про історію – це про те, як насправді виглядає повернення до свого та чи можливе воно взагалі після фактичного зростання і формування особистості на чужині.
Московські посли практично у всіх описах виглядають чимось чужорідним — незалежно від того, друг чи ворог вони за сюжетом твору
Чітко прописана тема негласного суперництва між Галичиною і “Великою Україною”, що звертає на себе увагу.