Олеся Ісаюк

Росіянин, незалежно від політичного напрямку, є росіянином — у тому сенсі, що українського у його координатах “не было, нет, и быть не может”.
"Сумлінного європейця вразила і вдача московського народу: москвин, не вагаючись, дає безліч обіцянок, але, як справжній дикун, ніколи не додержує слова"
Показний “наїв” у виконанні Мордовця чітко дає зрозуміти: росіянин — інший. Не просто інший, а чужорідний і навіть об’єктивно ворожий
Письменники, звісно ж, не пророки. Але реалії Криму й українського Півдня є просто вражаючою демонстрацією влучності образів Зінаїди Тулуб.
Все це вдалося видати і “протягнути” у час, коли вже починалася нова хвиля репресій проти української інтелігенції
Позбавлення премії Дюранті є не просто символічним кроком, щоби задовольнити українців. Ні. Це мало б стати ознакою того, що світ зрозумів, чим насправді є Росія.
Мусимо пізнавати одні одних, помагати собі — і при цьому не допустити реплікації ні культури криміналізованого робітничого “посьолка”, ні культури провінційного п’ємонтизму 
Колоніальна інерція — явище настільки сильне, що з окремих товаришів його не здатні вибити навіть ворожі ракети, які прилітають прямісінько по українських містах.
Міф — така річ, якій треба відповідати. Якщо ти граєш роль лицаря-визволителя, треба хоч трохи ним бути. Інакше дисонанс породжуватиме все більшу і більшу нехіть до самозванця.
У черговій ітерації “з москвинами тану”, як співається у стрілецькій маршовій пісні, відбувається заміщення давно мертвого імперського наративу – національним українським.