Про що нам написав Загребельний? Про жіночий досвід ХХ століття? А може, це про наш український народ, з якого збиткувалися спершу російська імперія, а потім совєти?

Історія, яка лягла в центр сюжету першої з повістей пенталогії Богдана Лепкого, відома всім, хто хоч трохи цікавився історією України. Заборонене кохання – очікуємо від автора розгортання цього сюжету. Втім очікування ці не справджуються. 

Найгірше, що робить травма, — це вбивство довіри. Перестаєм вірити собі — наші зусилля виявилися недостатні; оточенню — нас не врятували; зрештою й Богові, який “покинув”

Аномально щедрий текст на відверті сліди історичних стереотипів. Варто читати тим, хто займається реплікацією їхнього галицького варіанта

Починається з розповіді спроквола, ніби перекочуються камінчики між пальцями. Поступово темп наростає, Україна починає звучати повноголосо, крещендо наростає

У Галичині вибір ідентичності доводилося робити в умовах жорсткої конкуренції між кількома спільнотами. І душевні муки книжкового Кричевського — саме про це

Персоніфікація країни через жіночий образ не є чимось дивним. Так само є стандартним сюжет про ренегатство через любов до “чужинки”. Чайковський використав обидва.

Чому про гетьмана Петра Сагайдачного так мало художніх текстів? Може, він не вписується в народницький канон?

... і сила-силенна діячів “другого плану” — отих самих “других номерів”, чиїми руками насправді робиться історія.

Реальний Богун абсолютно не пасував до тієї версії історії України, яку просували у СРСР. Але чому ця постать не привертала уваги письменників поза СРСР — велика загадка