Відгуки дня. Ішли на Зелені Свята довгі ряди колишніх вояків УГА. Усе в цивільних чорних одягах, а між ними їх Начальний Вожд.... —  Котрий то, котрий?—  питався хтось із глядачів.

Відгуки дня.   Просили мене дві пані з „Товариства Прихильників Українського Мистецтва": — Ходіть з нами до малярської домівки. Викручувався я як міг, але вкінці мусів піддатися. І не жалую...

В неділю вшановують наші спортовці ювилей «Просвіти»...

  Мій приятель після кожного метчу "України" приходить у понеділок до редакції понурий, захриплий і недобрий як шандар.

Не знаю звідки і якими дорогами прийшов до нас Пріма Апріліс. Але прийшов і тепер уже нема способу його викинути. Наші діди зовсім не знали про нього, наші внуки може не будуть знати, але ми і наші діти знають і повинуються йому. Нема ради —  такий звичай. Треба на першого квітня людей дурити, то й дурять: діти батьків, ученики учителів, хлопці дівчат, а всіх загалом —  редакції. В кожній ґазеті появляється щороку першоквітнева брехня, менше чи більше імовірна, менше чи більше цікава.

Львів, 21. березня 1938. Відома є з кабаретової сценки актуальна анекдотка: як то один жид другому радить не читати рідної жидівської преси, тільки пресу антисемітську; бо — мовляв —  з лектури жидівських часописів віє таким смутком, так жидам скрізь зле, так їх чищать і переслідують, що чоловік крім пересердя не має ніякої користи, паде духом і думає про самогубство. Зате з антисемітської преси жидівський читач може довідатись, які жиди сильні, могучі, впливові, як їм добре, — так, що аж приємно жити у світі...

Львів, 17. березня 1938. Kоли хто інколи жартобливо висловлюється про важкі обовязки журналіста, повинен сьогодні замовкнути. Бувають дні, в яких журналіст, що мусить силою своєї професїі займатись якоюсь означеною темою, не тільки не гордиться тією професією, але бажав би радше найнятись до найважчої фізичної праці. Тема, яку маємо перед coбoю, така гнітюче важка, така пригноблююча, така невимовно прикра, що треба найбільшого зусилля, щоб примусити себе кинути про неї кількадесять рядків на папір...

Фройд про нове покоління. — Найориґінальніша рекляма нього року. — Найориґінальніший судовий присуд. — Найдивніше завіщання. — Трагедія маляря. — Грабунок 2 міліонів фр. — Трагедія на морі. — Сніг завалив дах у кіні.— Пошести в Бучаччині. — Львівська хроніка. — Не вільно санкуватися по вулицях. — Рух автобусів на лінії Клепарів. — Краєва хроніка. — За зведення жінки. — Обезпечення від стародівоц­тва обманом. — Взяв собі до серця екзекуцію. — Засудили антисемітів. — Вісім присудів смерти. — Що кому призначено! — Засудили польських студентів за протижидівські бешкети.

  Відозва львівського Комітету для привитаня Митрополита Андр. Ґр. Шептицького.   Князь Церкви і Громадянин України, митрополит ґр. Шептицький вертає після трилїтної майже неволї на свій престол до рідного краю. Дня 10. вересня, в понедїлок, о год. 1.45 по полудни прибуде наш Князь Церкви до Львова.   Від границь Галичини, де тільки живуть Українцї, уставлять ся на порученє перемиської і львівської консисторії біля зелїзної дороги, або на двірцях процесії з духовенством, громадянами і громадянками та шкільною молодїжю.  

Львів, 1. червня 1916.       Вчера, в ясний, соняшний день маєвий, коли сонце хилило ся до заходу, золотячи зелену землю своїм теплим промінєм, відвели ми Івана Франка на місце вічного відпочинку. Гарний день дала Мати-Природа на останню земну вандрівку свому Великому Синови, який звеличав її красу в безсмертних піснях.