Львів, 21. березня 1938. Відома є з кабаретової сценки актуальна анекдотка: як то один жид другому радить не читати рідної жидівської преси, тільки пресу антисемітську; бо — мовляв —  з лектури жидівських часописів віє таким смутком, так жидам скрізь зле, так їх чищать і переслідують, що чоловік крім пересердя не має ніякої користи, паде духом і думає про самогубство. Зате з антисемітської преси жидівський читач може довідатись, які жиди сильні, могучі, впливові, як їм добре, — так, що аж приємно жити у світі...

Львів, 17. березня 1938. Kоли хто інколи жартобливо висловлюється про важкі обовязки журналіста, повинен сьогодні замовкнути. Бувають дні, в яких журналіст, що мусить силою своєї професїі займатись якоюсь означеною темою, не тільки не гордиться тією професією, але бажав би радше найнятись до найважчої фізичної праці. Тема, яку маємо перед coбoю, така гнітюче важка, така пригноблююча, така невимовно прикра, що треба найбільшого зусилля, щоб примусити себе кинути про неї кількадесять рядків на папір...

Фройд про нове покоління. — Найориґінальніша рекляма нього року. — Найориґінальніший судовий присуд. — Найдивніше завіщання. — Трагедія маляря. — Грабунок 2 міліонів фр. — Трагедія на морі. — Сніг завалив дах у кіні.— Пошести в Бучаччині. — Львівська хроніка. — Не вільно санкуватися по вулицях. — Рух автобусів на лінії Клепарів. — Краєва хроніка. — За зведення жінки. — Обезпечення від стародівоц­тва обманом. — Взяв собі до серця екзекуцію. — Засудили антисемітів. — Вісім присудів смерти. — Що кому призначено! — Засудили польських студентів за протижидівські бешкети.

  Відозва львівського Комітету для привитаня Митрополита Андр. Ґр. Шептицького.   Князь Церкви і Громадянин України, митрополит ґр. Шептицький вертає після трилїтної майже неволї на свій престол до рідного краю. Дня 10. вересня, в понедїлок, о год. 1.45 по полудни прибуде наш Князь Церкви до Львова.   Від границь Галичини, де тільки живуть Українцї, уставлять ся на порученє перемиської і львівської консисторії біля зелїзної дороги, або на двірцях процесії з духовенством, громадянами і громадянками та шкільною молодїжю.  

Львів, 1. червня 1916.       Вчера, в ясний, соняшний день маєвий, коли сонце хилило ся до заходу, золотячи зелену землю своїм теплим промінєм, відвели ми Івана Франка на місце вічного відпочинку. Гарний день дала Мати-Природа на останню земну вандрівку свому Великому Синови, який звеличав її красу в безсмертних піснях.  

    Жалїбне засїданє видїлу і наукових секцїй Наукового Товариства ім. Шевченка відбуло ся вчера, в понедїлок, 29. с. м., в 4. год. по пол. Засїданє відкрив делєґат Видїлу д-р Василь Щурат посмертною згадкою, якої присутні вислухали стоячи.   Д-р Василь Щурат говорив.  

Лежить в найгарнїйшій комнатї своєї віллї, що тоне серед маєвої зелени, купаючи ся в промїнях сонця. Як він любив її, ту свою хату, — любовю селянської душі, що хоче мати бодай кусник власної землї, любовю, висисаною з поколїня в поколїнє з матірним молоком. Тепер лежить як справжнїй господар, у своїй хатї.   Спить спокійно. Від вісьмох лїт се перший спокійний сон. Перший і останнїй. На лици, яке безпосередно по смерти носило ще слїди болю, спокій і погідність вічного сну.  

  Львів, 31. мая 1916.   Потрясаючими пригодами не було, і не могло бути, богате зверхнє житє Івана Франка, житє члена забутого народу, у віддаленій від усїх осередків світа провінції. Було здебільшого сїре, вбоге, на загал мало щасливе.   Богате було тільки внутрішнє житє Франка.  

Д. 5. с. м. українська громада м. Львова богослуженєм в Преображенській церкві обходить першу річницю смерти одного з своїх визначних і заслужених членів, пок. Володимира Шухевича. З сього приводу подаємо отсе кілька звісток про останні місяцї житя Покійного, перебуті під російською інвазією, яка зробила на нього таке пригнїтаюче вражінє, що причинила ся до його смерти.  

На свято відкритя "Зелїзного лицаря м. Львова" прибрав Львів святочний вигляд. Очевидно, найбільше святочно виглядала площа на Гетьманських Валах, на якій мало відбути ся свято. Площу, прибрано святочно, окружав кордон, в який впускано тільки учасників свята. Публика залягла площу кругом. Також всі вікна в поблизьких будинках були битком набиті. Над площею кружляли наші аеропляни.