Учора розпочав зайняття Львівський Державний Медичний Інститут. Авдиторії та лабораторії Державного Медичного Інституту вперше заповнила молодь, яка за панської Польщі не могла навіть мріяти про навчання. Це невеличка частина тих, які бажали придбати медичні знання, — з тих, хто довгі роки чекав великої зміни, яка принесла б волю трудящим і право на освіту їх дітям.  

    Щастя більшого немає! Над морями прапорів, Сонце Сталінське сіяє І для тебе, славний Львів!   Кожний промінь — вічні весни, Невгашенні і рясні, Конституції чудесні Різнобарвні промені.   Кожна барва — горде право, На любов і мирний труд, І на щастя, і на славу, На життя без ночі й пут,   На спочинок і учобу, І на все чим ясен час. Одлетіли чорні доби, Буде тут, як і у нас.  

  Заява Повноважної Комісії Народних Зборів Західної України   Товариші депутати Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки!  

Радянські письменники, що разом із Червоною Армією приїхали у Львів, перші пригадали всьому населенню міста, що тут жив, працював і страждав найбільший син українського народу — Іван Франко.   У Львові зберігся дім І. Франка, де живе старенька дружина поета, залишились різні дорогоцінні пам'ятки про поета-співця. Цих пам'яток не так уже багато, бо автор "Каменярів" і "Бориславських оповідань" жив у дуже скрутних умовах і сам, як людина незвичайно скромна, задовольнявся тим, що виборов собі важкою працею.  

Франко був письменником, тісно зв'язаним з інтересами та устремліннями трудящих мас. В цьому основна причина його ненастанної пильної цікавості до творів геніального сина українського народу Т. Г. Шевченка.   Ще в дитинстві твори Шевченка справили незатерте враження на Франка.   У період найвищого ідейного і творчого піднесення Франко поглиблено вивчав Шевченкову поезію. У 1881-82 рр. у радикальному органі "Світ" він аналізує поеми "Гайдамаки", "Сон", "Кавказ".  

В українськім місті Львові всі трудящі йдуть співають, А вгорі, а вгорі Скрізь в повітрі так і мають Та здоров'ям же здорові ген червоні прапори! По майданах на просторі І промови, і оркестри, А вгорі, а вгорі П'ятикутні ясні зорі. Ой, братове й любі сестри, ми ж вільні на зорі! Вільні! Вільні! — клич лунає, Ще й гармоні перебори. А театр — аж гремить: Там ідуть Народні Збори З грудей "Слава" — виринає З грудей тисяч в одну мить!

Про обрання повноважної комісії Українських Народних Зборів для повідомлення урядові СРСР і урядові УРСР про прийняті рішення Українськими Народними Зборами   Українські Народні Збори ухвалюють обрати повноважну комісію Народних Зборів Західної України для повідомлення урядові Союзу Радянських Соціалістичних Республік і урядові Української Радянської Соціалістичної Республіки про прийняті рішення Народними Зборами Західної України, в складі таких товаришів:  

  Доповідь депутата, професора Львівського університету К.Й.Студинського  

Український народ в колишній польській державі був приречений на вимирання. Його долею було пригнічення, знищення і грабунок. Польські пани робили все, щоб ополячити українське населення, заборонити навіть саме слово українець, замінивши його на слово "бидло" та "хлоп".  

Панська Польща, яка трималась на пригніченні міліонів українців, білорусів та польського трудового народу, впала.   Червона Армія, виконуючи волю великого радянського народу, простягла трудящим Західної України руку братерської допомоги і звільнила їх спід гніту польських панів та капіталістів.   Перед трудящими Західної України відкрився вільний шлях до нового, щасливого життя. Звільнений народ дістав можливість вільно, як справжній господар своєї долі, рішати питання про те, яку державну владу встановити на своїй землі.