Кожний нарід, кожний гурт, кожна людина має свої інтереси і на те нема ради. Як то свого часу мовили старі люди: "Кожна Тереса має свої інтереси". Тому мені зовсім не дивно, що польська преса має інакші інтереси, як українська і — навпаки. Зате дуже мені дивно, що польська преса дивується цьому. Це вже траплялося нераз, але ніколи так сильно, так виразисто, як при справі Карпатської України. Маленька гірська країна зо Карпатами дістала територіяльну автономію. Заселена вона українцями (чи як п. Роїк зі "Слова Передового" каже: русинами.

Останній paз пишу фейлетон на старий лад. Який той лад був то був, але був час до нього звикнути, пізнати, пристосуватися. Я писав і тільки було жури, щоб так якось крутити, аби на другий день не появилася на цьому місці біла пляма. Колиж і появилася, то тільки й було прикрости, що кисла міна дирекції видавництва і недобрий погляд головного редактора.  

Особисто не люблю радія. Іде мені на нерви не тільки тому, що хрипить, тріскотить, пищить і виє, але й тому, що говорить, співає і грає те, що воно хоче, а не те, що я хочу. Всетаки проти радія не аґітую, бо знаю, що осмішив би себе не менше, як наприклад Войцєховскі виборами. Адже грубі тисячі українців мають радія і люблять йoгo вислухати від дошки до дошки. Навіть такі, що спромоглися тільки на детектор і здані на ласку львівської радіостації, на її смак чи радше несмак.  

Події, що ми їх тепер щодня переживаємо, чим більше вони потрясаючі і болючі, тим більше вимагають від нас, щоб ми в них не тратили духової рівноваги і мудрого супокою. Даватися втягати чи під впливом нервів чи провокації до якихнебудь чинів відплати або й насильства булоб шкодою для нашої Церкви і Народу. Тому всіх, що дорожать цими добрами, прошу: нині більше як колинебудь, збережіть усі необхідну в кожному людському діланню розважність.   У Львові, дня 3. листопада 1938. р.   АНДРЕЙ Митрополит.    

Ні в одному місті в Польщі не буває стільки патріотичних маніфестацій, віч і зборів (також і галабурд), скільки у Львові. І ні в одному місті на терені цілої польської держави стільки не говориться про польський характер міста і взагалі про польщину ("польскосць"), скільки у Львові.

  Протиукраїнські демонстрації ендецької молоді. — Здемольовані школи. — Напад на Академічний Дім та бурсу. — Летять шиби не тільки в установах, але й у приватних домах.  

Чогось так уже складається, що все під осінь починають по Львові кружляти страшні вісти. Як стада чорних круків обсідають камениці, площі і вулиці, мало того — голови мешканців і крячуть дикими голосами про жахливу всячину. Від цього в оброслих стає лубом волосся, в лисих виступає зимний піт, а жіноцтво дістає гусячу шкірку.   — Кра! Кра! Чи чули ви? Українці купують обєкти на периферіях міста згідно зі стратеґічним пляном... Кра-а-а!...  

Великі світові події зіпхали па десятий плян багато наших справ, які в нормальних обставинах булиб нам зганяли сон з очей, відбирали апетит, прискорювали биття (і так уже розтелепаного!) серця. Зріст доріжні, небезпека редукції, запротестований вексель, чи зафантовані статки — все це такі маленькі, такі мікроскопічні речі, що й не варт про них думати. Навіть вибори, чуєте, Панство!... Навіть вибори (поза кількома сотнями кандидатів на послів!) не викликують ніяких дискусій.  

  Напередодні 25-ліття смерти Лесі Українки Василь Сімович видав книжечку з прецікавими листами поетки до Й.Маковея і своїми споминами про неї. Між оголошеними листами є деякі і від Олени Пчілки — мами поетки. Листів усього 9, а кілько в них життя, кілько заторкнених справ — так і уявляєш собі багату картину, якби перед нами лежала ціла велика збірка листів до ріжних людей!  

Нині я мав страшенно дивне почування. Мало дивне! Таки дуже дурне. Як живу, як по світі швендяюсь, ще такого нe мав.   Подумайте тільки Ш[ановні] Громадяни (-нки)...   Зїв я рано снідання, закурив, убрався, пішов у редакцію, cів, узяв часопис до рук і — нараз мене не стало. Оглядаюся сюди-туди — нема. Ба, але не тільки мене! Не стало і всіх моїх редакційних товаришів.   Не була це ніяка дематеріялізація, ніяка шапка невидимка, а просто вітер, нірвана, ніщо.