"Дякуємо Львову, дякуємо спільноті цього міста, дякуємо депутатам міської ради Львова та всім чудовим українським приятелям Яцека Куроня за ухвалу про те, щоб одну з площ міста назвати його ім'ям! Ми розуміємо символічне значення цього! Ми дякуємо вам за цей прекрасний жест солідарності!" — йдеться у зверненні, яке від імені своїх колег оприлюднила польська публіцистка та громадська активістка Іза Хруслінська. Подаємо це звернення повнотекстово.
Яцек Куронь, львів'янин з народження, великий приятель українців, прихильник польсько-українського партнерського діалогу та права на власну та інакшу історичну пам'ять українців та поляків, має від вчора свою площу у Львові. 22 березня депутати Ради міста Львова прийняли ухвалу про найменування його іменем площі, розташованої перед тамтешнім Генеральним консульством РП. Ухвала увійде в життя після підписання мером Андрієм Садовим.
Ініціаторами вшанування таким чином пам'яті Яцека Куроня була група галицьких інтелектуалів. Їх заклик підтримав мер. Локалізацію місцева спільнота вибрала в голосуванні на сайті міської влади.
"Львів і його громада посідає особливо важливе місце у стосунках між Польщею й Україною. Ми маємо багато прикладів та імен, які протидіяли кривавому протистоянню і старалися перетворити Львів у приклад польсько-українського примирення. Одним з найвідоміших був Яцек Куронь, уродженець – почесний громадянин – Львова і творець "Солідарності" – писали львівські інтелектуали, які започаткували дискусію про вшанування Куроня.
Як ініціатива українських приятелів Яцека Куроня, так і рішення ради міста Львова свідчить про мудрість спільноти цього міста; про те, що пам'ять про зусилля Яцека, про його вклад в побудову мостів між українцями і поляками, а також про його любов до цього міста, до його мешканців та ширше – до Галичини, надалі жива. А може, навіть впродовж останніх двох років – під час зростаючої у силі політики конфронтації та її спроб ескалації в наших відносинах на політичному рівні – ця пам'ять зміцніла і набрала додаткового значення. Аж кортить додати, що таку тенденцію видно не лише серед українців, але і серед тих поляків, які не погоджуються на нищення відносин між нашими народами, які ми спільними польсько-українським зусиллями будували впродовж останніх кількох десятиліть.
В опублікованому в листопаді минулого року зверненні львівські інтелектуали написали, що усвідомлюють: нинішній польський уряд не віддзеркалює поглядів всіх поляків і що значна частина польського суспільства прагне нормалізації польсько-українських відносин. "Як і ми, ці поляки не хочуть залишатися заручником небезпечної державної політики. В умовах, коли держава не може впоратися зі своїми функціями або зловживає ними, завданням і викликом для суспільства є вироблення засобів протидії".
Заява наших львівських приятелів, подібно як рішення львівських депутатів є символічним продовженням інших спільних дій. Два тижні тому ми спільно підписали Звернення громадянських середовищ Польщі та України, що є протестом проти політики конфронтації і диктату однієї із сторін. Серед його підписантів були також і представники львівської інтелігенції. Посилаючись на бачення Яцека Куроня, у Зверненні ми акцентували увагу на тому, щоб шукати те, що нас зближує і поєднує, а не те, що розділяє. Ми писали: "Хочемо політики, яка звернена до сьогодення і до майбутнього! Будьмо свідомі тієї відповідальності, що лежить на наших плечах, і того шансу, який стоїть перед нами! Нинішній Європі загрожує зіткнення національних егоїзмів, а передусім російський імперіалізм. У цих умовах нам, полякам та українцям, легше буде протидіяти цій загрозі разом! А також разом будувати Європу ХХІ століття!".
У 1999 році Яцек говорив (так, ніби саме у цьому контексті): "Я глибоко вірю, що ми побудуємо республіку народів і нашого реґіону та світу, вірю – більше того, я це знаю; але це страшно важка робота, і є страшно багато супротивників. Отже, ми досягнемо цього, але не нині".
Нині ми маємо відчуття, що завдяки спільним діям – таким, як ухвала Львова щодо площі Яцека чи спільний голос протесту проти політики роз'єднання, завдяки солідарності крок за кроком, із зусиллям, ми пробуємо будувати Європу XXI століття.
