Інститут національної пам'яті (ІНП) припинив розслідувати "рішення про переселення в 1947 році в рамках акції "Вісла" мешканців південно-східної Польщі". Розслідування депортації українців було розпочато ІНП десять років тому на прохання Об'єднання українців у Польщі й Об'єднання лемків.
Обґрунтування ІПН щодо припинення розслідування містило шокувальні та "викривальні" висновки, які дуже нагадують тези й аргументи, що їх протягом сорока п'яти років використовувала комуністична влада Польської Народної Республіки. Прокурор, серед іншого, заявив: "З висновків слідства випливає, що евакуація осіб української, лемківської та польської національностей мала превентивний і захисний, а не репресивний характер. Вона була проведена у зв'язку з масовими вбивствами, вчиненими проти місцевого населення підрозділами Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА). Слідство не знайшло підстав для висновку, що переселення було злочином проти людяності або комуністичним злочином".
Насправді операція "Вісла" була найбільшою військовою операцією, проведеною в післявоєнній Польщі. В операції з переселення було задіяно близько 20 тисяч солдатів польської армії та корпусу внутрішньої безпеки, яким допомагали громадянська міліція, управління громадської безпеки та підрозділи прикордонних військ. Радянські та чехословацькі солдати співпрацювали з польськими військами, блокуючи кордон із Польщею. Під час операції понад 140 тисяч українців з південно-східної Польщі були примусово переселені на західні та північні землі. Рішення про депортацію українців прийняло політбюро Центрального комітету Польської робітничої партії (ПОРП) 29 березня 1947 р. Акція була жорстокою і нещадною. Під час депортації комуністична влада затримувала людей, яких вважала "підозрюваними" у співпраці з Українською повстанською армією. Потім цих людей без суду і слідства ув'язнювали в концтаборі Явожно. Проти них застосовували жорстокі методи слідства, в тім числі й тортури. У цьому таборі від голоду, хвороб і тортур загинув 161 українець. Ці факти підтвердило, зокрема, розслідування, проведене прокурором Комісії ІНП з переслідування злочинів проти польського народу в Катовіце до 2016 року.
Рішення ІНП викликало резонанс у Польщі, дуже багато істориків, які займаються цими питаннями, виступили з рішучим протестом проти нього, а інформація з коментарями подібного тону потрапила до багатьох медіа.
Одразу ж у колах громадянського суспільства Польщі з'явилася ініціатива надіслати відкритого листа з протестом проти рішення Інституту національної пам'яті (ІНП) до маршалків Сейму та Сенату Республіки Польща. Серед підписантів листа багато відомих і важливих для польської культури й науки імен. Хочу також звернути увагу на те, що лист підписала переважна більшість істориків, які займаються цим історичним періодом і самою проблематикою акції "Вісла", серед них професори Анджей Фрішке, Ігор Галаґіда, Ґжеґож Мотика, Рафал Внук та багато інших авторів важливих публікацій.
Нижче наводимо повний текст цього звернення, опублікований 1 грудня в "Газеті виборчій". До імен підписантів листа на момент його відправлення маршалкам і публікації в "Газеті виборчій" додано імена багатьох відомих у Польщі осіб.
Іза Хруслінська
Відкритий лист
Пану Шимонові Головні, маршалку Сейму РП
Пані Малгожаті Кідава-Блоньській, маршалку Сенату РП
Шановна пані маршалок, шановний пане маршалок
Звертаємося до Вас як до найвищих представників законодавчої влади Польщі з протестом і засудженням рішення Інституту національної пам’яті про припинення розслідування щодо визнання акції «Вісла» злочином.
Обґрунтування цього рішення є ж бо для нас, громадян РП, легітимізацією в демократичній Республіці Польща комуністичної пропаганди й антиукраїнських наративів, які роками культивується в Польщі націоналістично-кресовими середовищами та, особливо з 2014 року, пропагандою путінської Росії.
Рішення, прийняте прокурором ІНП, та аргументація, яка його обґрунтовує, підважують як права українців яко громадян Польщі, так і досягнення в процесі польсько-українського примирення та порозуміння. Польсько-українське примирення, яке є основою спільності інтересів польської й української націй, особливо важливе у контексті боротьби з російською агресією в Україні. Дії ІНП й антиукраїнських середовищ суперечать також – стосовно політики переслідування в комуністичний період громадян, що походять з української меншини, лемків – висновкам багатьох польських та українських істориків, які присвятили цим питанням важливі публікації.
Ми висловлюємо свій рішучий протест також і тому, що рішення та його обґрунтування, опубліковане Інститутом національної пам'яті, суперечать історичній правді, базуються на фальшивих передумовах, а яко єдине достовірне історичне джерело Слідчий відділ ІНП визнає і рясно цитує вибірково підібрані документи, опубліковані комуністичною владою ПНР (sic!), повністю заперечуючи здобутки польських істориків.
Інститут національної пам'яті є органом Польської Держави, статутним завданням якого є "провадити розслідування нацистських та комуністичних злочинів, зокрема злочинів, скоєних проти осіб польської національності або польських громадян інших національностей, вчинених у період з 8 листопада 1917 року по 31 липня 1990 року". Натомість ІНП визнав, що примусова депортація українців, здійснена силовими структурами комуністичної Польщі, позбавлення їх домівок, нажитого майна, терор, знищення інституцій та розпорошення з метою національної асиміляції, здійснена для "остаточного вирішення українського питання", була прикладом гуманізму і навіть відповідала потребам та очікуванням депортованих. До цього аргументу не дійшла навіть комуністична влада ПНР.
У процесі слідства прокурор ІНП визнав за доцільне повністю знехтувати глибокими дослідженнями польських істориків. Всупереч очевидним історичним фактам, він не знайшов підстав для висновку, що переселення в рамках акції "Вісла" було злочином проти людяності та комуністичним злочином.
Припинення розслідування акції депортації 1947 року, яка була сталінським злочином, скоєним проти польських громадян, що походять з української меншини, лемків, а також проти групи етнічних поляків зі змішаних сімей, є виправданням комуністичного злочину в розумінні закону про ІНП, і тим самим якнайправдоподібніше свідчить про порушення цього закону. Інститут національної пам'яті тим самим не тільки не здатний побачити й оцінити реально вчинені злочини, які були і є очевидними, але, о жах! він ці злочини хвалить та виправдовує!
Більше того, обґрунтовуючи рішення ІНП, прокурор проіґнорував ухвалу Сенату РП 1990 року, декларації польських президентів, зроблені в контексті річниць акції "Вісла", заяви уповноваженого з прав людини про злочинний характер цієї акції, і, зрештою, цілу вже бібліотеку праць польських та українських істориків (зокрема опублікованих до 2016 року Інститутом національної пам'яті), які аналізують генезу, перебіг і наслідки, й однозначно свідчать, що акція "Вісла" була злочином, зокрема злочином проти людяності.
З огляду на вищевикладене, ми звертаємося до влади Республіки Польща з проханням вжити заходів, які однозначно оцінюють як злочинний характер акції "Вісла", так і скандальні, на нашу думку, дії з цього питання ІНП яко органу польської держави. Публікуючи це рішення разом з його обґрунтуванням, керівництво ІНП вирішило, що може дозволити собі і поглумитися з поваги до польського парламенту, підважуючи, наприклад, положення вищезгаданої ухвали Сенату від 1990 року.
В демократичній державі неприпустимо нехтувати громадянськими правами, порушувати законодавство заради меркантильних політичних потреб. Засуджуючи рішення й обґрунтування, опубліковане Інститутом національної пам'яті стосовно акції "Вісла", ми стаємо на бік усіх тих, для кого важлива повага до правди й елементарне почуття справедливості.
До листа додаємо посилання на текст опублікованого 28.11.2023 р. повідомлення ІНП, в якому міститься повне обґрунтування рішення прокурора Слідчого відділу Інституту національної пам'яті:
Варшава, 1.12.2023
З повагою,
підписанти:
Адам Бальцер (Adam Balcer),
Едвін Бендик (Edwin Bendyk),
Богуміла Бердиховська (Bogumiła Berdychowska),
Юстина Бяловонс (Justyna Białowąs),
Мартина Богачик (Martyna Bogaczyk),
Влодзімєж Богачик (Włodzimierz Bogaczyk),
проф. Ян Яцек Бруський (prof. Jan Jacek Bruski),
Іза Хруcлінська (Iza Chruślińska),
проф. Пшемислав Чаплінський (prof. Przemysław Czapliński),
Анна Домбровська (Anna Dąbrowska),
Томаш Достатній OP (Tomasz Dostatni OP),
проф. Роман Дрозд (prof. Roman Drozd),
д-р Аґата Фіют-Дудек (dr Agata Fijuth-Dudek),
Рафал Дзенсьоловський (Rafał Dzięciołowski),
проф. Анна Енґелькінґ (prof. Anna Engelking),
Марія Фредро-Смоленська (Maria Fredro-Smoleńska),
проф. Анджей Фрішке (prof. Andrzej Friszke),
Ґжеґож Ґауден (Grzegorz Gauden),
Костянти Ґеберт (Konstanty Gebert),
Ганка Ґрупінська (Hanka Grupińska),
проф. Ігор Галаґіда (prof. Igor Hałagida),
проф. Оля Гнатюк (prof. Ola Hnatiuk),
Аґнєшка Голланд (Agnieszka Holland),
проф. Ґжегож Грицюк (prof. Grzegorz Hryciuk),
Єжи Іллґ (Jerzy Illg),
проф. Божена Івашкевич-Вроніковська (prof. Bożena Iwaszkiewicz-Wronikowska),
Аґнєшка Ячинська (Agnieszka Jaczyńska),
проф. Вітольд Клаус (prof. Witold Klaus),
проф. Марта Коваль (prof. Marta Kowal),
проф. Марцін Куля (prof. Marcin Kula),
д-р Григорій Купріянович (dr Grzegorz Kuprianowicz),
Данута Куронь (Danuta Kuroń),
Пьотр Лещинський (Piotr Leszczyński),
проф. Даріуш Лібьонка (prof. Dariusz Libionka),
Аґнєшка Ліпська-Онишкевич (Agnieszka Lipska-Onyszkiewicz),
Маґдалена Лазаркевич (Magdalena Łazarkiewicz),
Гелена Лучиво (Helena Łuczywo),
Войцех Маньковський (Wojciech Mańkowski),
проф. Анджей Менцвель (prof. Andrzej Mencwel),
проф. Ґжегож Мотика (prof. Grzegorz Motyka),
Ядвіґа Новаковська (Jadwiga Nowakowska),
Войцех Онишкевич (Wojciech Onyszkiewicz),
Ґжегож Пац (Grzegorz Pac),
Ельжбета Петрайтіс-О'Нейл (Elżbieta Petrajtis-O'Neill),
Яцек Пєхота (Jacek Piechota),
Бартош Пєхович (Bartosz Piechowicz),
Мацей Пьотровський (Maciej Piotrowski),
проф. Ян Пісулінський (prof. Jan Pisuliński),
проф. Моніка Платек (prof. Monika Płatek),
д-р Славомір Полєшак (dr Sławomir Poleszak),
проф. Кшиштоф Подемський (prof. Krzysztof Podemski),
Катажина Пшиборська (Katarzyna Przyborska),
Данута Пшивара (Danuta Przywara),
д-р Адам Пулавський (dr hab. Adam Puławski),
Єжи Рейт (Jerzy Rejt),
Павел Решка (Paweł Reszka),
проф. Анна Роснер (prof. Anna Rosner),
Анджей Роснер (Andrzej Rosner),
проф. Малґожата Рухневич (prof. Małgorzata Ruchniewicz),
проф. Кшиштоф Рухневич (prof. Krzysztof Ruchniewicz),
Адам Зауер (Adam Sauer),
д-р Маріуш Сава (dr Mariusz Sawa),
Славомір Сєраковський (Sławomir Sierakowski),
Мирослав Скірка (Mirosław Skórka),
д-р Маґдалена Семчишин (dr Magdalena Semczyszyn),
Анджей Северин (Andrzej Seweryn),
Євгеніуш Смоляр (Eugeniusz Smolar),
Ґражина Станішевська (Grażyna Staniszewska),
Кшиштоф Становський (Krzysztof Stanowski),
д-р Станіслав Стемпень (dr Stanisław Stępień),
проф. Томаш Стриєк (prof. Tomasz Stryjek),
Даріуш Шимчиха (Dariusz Szymczycha),
д-р Патриція Тшещинська (Patrycja Trzeszczyńska),
Маґдалена Туллі (Magdalena Tulli),
Петро Тима (Piotr Tyma),
проф. Марек Вільчинський (prof. Marek Wilczyński),
Мірослав Влеклий (Mirosław Wlekły),
проф. Рафал Внук (prof. Rafał Wnuk),
Пьотр Вуйцик (Piotr Wójcik),
Даміан Вуттке (Damian Wuttke),
проф. Роман Висоцький (prof. Roman Wysocki),
Кристина Захватович-Вайда (Krystyna Zachwatowicz-Wajda),
д-р Маріуш Зайончковський (dr Mariusz Zajączkowski),
проф. Адам Зьолковський (prof. Adam Ziółkowski)
Список підписантів, які підписали Відкритий лист після 1 грудня:
Гелена Датнер (Helena Datner)
Кристина Янда (Krystyna Janda)
д-р Міхал Клінґер (dr Michał Klinger)
Мая Коморовська (Maja Komorowska)
д-р Аґнєшка Коритковська (doc. dr Agnieszka Korytkowska)
проф. Іренеуш Кшемінський (prof. Ireneusz Krzemiński)
Роман Куркевич (Roman Kurkiewicz)
д-р Ханна Махінська, (dr Hanna Machińska)
проф. Ксаверій Півоцький (prof. Ksawery Piwocki)
Анда Роттенберґ (Anda Rottenberg)
проф. Ельжбета Смулкова (prof. Elżbieta Smułkowa)
Малгожата Шейнерт (Małgorzata Szejnert)
проф. Анна Вольф-Повенська (prof. Anna Wolff-Powęska)
Адам Буяк (Adam Bujak)
Єва Кулік-Бєлінська (Ewa Kulik-Bielińska)
Пьотр Стшалковський (Piotr Strzałkowski)
Анджей Яцек Блікле (Andrzej Jacek Blikle)
Ян Яблковський (Jan Jabłkowski)
Ярослав Холодецький (Jarosław Chołodecki)
Леслав Ющишин (Lesław Juszczyszyn)
* * * * *
List otwarty
Pan Szymon Hołownia
Marszałek Sejmu RP
Pani Małgorzata Kidawa-Błońska
Marszałek Senatu RP
Szanowna Pani Marszałek, Szanowny Panie Marszałku,
Zwracamy się do Państwa jako najwyższych przedstawicieli władz ustawodawczych w Polsce z protestem i potępieniem decyzji Instytutu Pamięci Narodowej o umorzeniu śledztwa w sprawie uznania akcji „Wisła” za zbrodnię.
Uzasadnienie decyzji stanowi bowiem dla nas obywateli RP uprawomocnienie w demokratycznej Rzeczypospolitej komunistycznej propagandy oraz antyukraińskich narracji od lat utrwalanych w Polsce przez środowiska nacjonalistyczno-kresowe, oraz szczególnie od 2014 r. propagandy putinowskiej Rosji.
Decyzja podjęta przez prokuratora IPN oraz argumentacja ją uzasadniająca podważają zarówno prawa Ukraińców obywateli Polski, jak i osiągnięcia w procesie pojednania i porozumienia polsko-ukraińskiego. Pojednanie polsko-ukraińskie będące fundamentem wspólnoty interesów narodów Polski i Ukrainy, jest szczególnie ważne w kontekście walki z rosyjską agresją w Ukrainie. Działania IPN oraz antyukraińskich środowisk stoją także w sprzeczności w kwestii polityki prześladowań w okresie PRL obywateli wywodzących się z mniejszości ukraińskiej, Łemków z ustaleniami wielu polskich i ukraińskich historyków, którzy poświęcili tym zagadnieniom ważne publikacje.
Wyrażamy nasz stanowczy protest także dlatego, że decyzja i jej uzasadnienie wydane przez Instytut Pamięci Narodowej stoją w sprzeczności z prawdą historyczną, opierają się na fałszywych przesłankach, a jako jedynie wiarygodne źródło historyczne Pion Śledczy IPN uznaje i obficie cytuje wybrane selektywnie dokumenty opublikowane przez komunistyczne władze w PRL (sic!), negując całkowicie dorobek polskich historyków.
Instytut Pamięci Narodowej jest organem Państwa Polskiego, który ma realizować ustawowe zadanie, którym jest: „prowadzenie śledztw w sprawie zbrodni nazistowskich i komunistycznych, w tym zbrodni popełnionych na osobach narodowości polskiej lub obywatelach polskich innych narodowości, popełnionych w okresie od 8 listopada 1917 r. do 31 lipca 1990 r.” Zamiast tego IPN uznał, że przymusowa deportacja Ukraińców realizowana przez struktury siłowe komunistycznej Polski, pozbawienie ich domów, dobytku życia, terror, zniszczenie instytucji oraz rozproszenie w celu asymilacji narodowej, realizowane w celu „ostatecznego rozwiązania kwestii ukraińskiej”, były przykładem humanitaryzmu, a nawet odpowiadały na potrzeby i oczekiwania deportowanych. Do tego argumentu nie uciekły się nawet komunistyczne władze PRL.
W toku śledztwa Prokurator IPN uznał za stosowne całkowicie zlekceważyć wnikliwe badania historyków polskich. Wbrew oczywistym faktom historycznym, nie znalazł on podstaw do stwierdzenia, że przesiedlenie w ramach akcji „Wisła” stanowiło zbrodnię przeciw ludzkości i zbrodnię komunistyczną.
Umorzenie śledztwa w sprawie akcji deportacyjnej z 1947 roku, która była zbrodnią stalinowską dokonaną na polskich obywatelach wywodzących się z mniejszości ukraińskiej, Łemkach, ale też na grupie etnicznych Polaków z rodzin mieszanych, stanowi usprawiedliwianie zbrodni komunistycznej w rozumieniu ustawy o IPN, a tym samym najprawdopodobniej świadczy o złamaniu tej ustawy. Instytut Pamięci Narodowej tym samym nie tylko nie jest w stanie dostrzec i ocenić realnie dokonanych zbrodni, które były i są oczywiste, ale, o zgrozo, te zbrodnie pochwala i usprawiedliwia!
Co więcej, w uzasadnieniu decyzji IPN prokurator zlekceważył Uchwałę Senatu RP z 1990 roku, deklaracje prezydentów Polski wygłaszane w kontekście rocznic akcji „Wisła”, deklaracji Rzecznika Praw Obywatelskich nt. zbrodniczego charakteru tej akcji, wreszcie całej już biblioteki prac historyków polskich i ukraińskich ( w tym także wydawanych przed 2016 rokiem przez IPN), analizujących genezę, przebieg oraz skutki, z których w sposób jednoznaczny wynika, że akcja Wisła była zbrodnią, także zbrodnię przeciwko ludzkości.
Wobec powyższego zwracamy się do Władz Rzeczypospolitej Polskiej, aby podjęły kroki, które jednoznacznie ocenią zarówno zbrodniczy charakter akcji „Wisła”, jak i podjęte przez IPN, naszym zdaniem skandaliczne, działania w tej kwestii jako organu Państwa Polskiego. Publikując tę decyzję razem z uzasadnieniem władze IPN uznały, że mogą pozwolić sobie i zadrwić z powagi polskiego Parlamentu, podważając chociażby zapisy wspomnianej już Uchwały Senatu z 1990 r.
Nie do zaakceptowania w demokratycznym państwie jest lekceważenie praw obywatelskich, naruszanie ustawodawstwa dla merkantylnych potrzeb politycznych. Potępiając decyzję i uzasadnienie wydane przez IPN w sprawie akcji „Wisła” stajemy po stronie tych wszystkich, dla kogo szacunek dla prawdy i elementarne poczucie sprawiedliwości są ważne.
Do Listu dołączamy link do tekstu Komunikatu IPN opublikowanego w dniu 28..11.2023 zawierającego pełne uzasadnienie decyzji prokuratora Pionu Śledczego Instytutu Pamięci Narodowej:
Warszawa, 1.12.2023
Z wyrazami szacunku
Sygnatariusze Listu
Adam Balcer, Edwin Bendyk, Bogumiła Berdychowska, Justyna Białowąs, Martyna Bogaczyk, Włodzimierz Bogaczyk, prof. Jan Jacek Bruski, Iza Chruślińska, prof. Przemysław Czapliński, Anna Dąbrowska, Tomasz Dostatni OP, prof. Roman Drozd, dr Agata Fijuth-Dudek, Rafał Dzięciołowski, prof. Anna Engelking, Maria Fredro-Smoleńska, prof. Andrzej Friszke, Grzegorz Gauden, Konstanty Gebert, Hanka Grupińska, prof. Igor Hałagida, prof. Ola Hnatiuk, Agnieszka Holland, prof. Grzegorz Hryciuk, Jerzy Illg, prof. Bożena Iwaszkiewicz-Wronikowska, Agnieszka Jaczyńska, prof. Witold Klaus, prof. Marta Kowal, prof. Marcin Kula, dr Grzegorz Kuprianowicz, Danuta Kuroń, Piotr Leszczyński, prof. Dariusz Libionka, Agnieszka Lipska-Onyszkiewicz, Magdalena Łazarkiewicz, Helena Łuczywo, Wojciech Mańkowski, prof. Andrzej Mencwel, prof. Grzegorz Motyka, Jadwiga Nowakowska, Wojciech Onyszkiewicz, Grzegorz Pac, Elżbieta Petrajtis-O'Neill, Jacek Piechota, Bartosz Piechowicz, Maciej Piotrowski, prof. Jan Pisuliński, prof. Monika Płatek, dr Sławomir Poleszak, prof. Krzysztof Podemski, Katarzyna Przyborska, Danuta Przywara, dr hab. Adam Puławski, Jerzy Rejt, Paweł Reszka, prof. Anna Rosner, Andrzej Rosner, prof. Małgorzata Ruchniewicz, prof. Krzysztof Ruchniewicz, Adam Sauer, dr Mariusz Sawa, Sławomir Sierakowski, Mirosław Skórka, dr Magdalena Semczyszyn, Andrzej Seweryn, Eugeniusz Smolar, Grażyna Staniszewska, Krzysztof Stanowski, dr Stanisław Stępień, prof. Tomasz Stryjek, Dariusz Szymczycha, dr hab. Patrycja Trzeszczyńska, Magdalena Tulli, Piotr Tyma, prof. Marek Wilczyński, Mirosław Wlekły, prof. Rafał Wnuk, Piotr Wójcik, Damian Wuttke, prof. Roman Wysocki, Krystyna Zachwatowicz-Wajda, dr Mariusz Zajączkowski, prof. Adam Ziółkowski
Lista sygnatariuszy, którzy podpisali List Otwarty po 1 grudnia: Helena Datner, Krystyna Janda, dr Michał Klinger, Maja Komorowska, doc. dr Agnieszka Korytkowska, prof. Ireneusz Krzemiński, Roman Kurkiewicz, dr Hanna Machińska, prof. Ksawery Piwocki, Anda Rottenberg, prof. Elżbieta Smułkowa, Małgorzata Szejnert, prof. Anna Wolff-Powęska, Adam Bujak, Ewa Kulik-Bielińska, Piotr Strzałkowski, Andrzej Jacek Blikle, Jan Jabłkowski, Jarosław Chołodecki, Lesław Juszczyszyn.
03.12.2023