«І ще знаємо, що доба, в якій живемо і діємо, незвичайна і тривожна, – це тільки передвістя того, що гряде: великих
і грізних днів, коли шляхом тисячей Осьмомислових покличе нас знову Київ».
(Напередодні. – 1937. – Ч. 1)
15 жовтня 1937 року український поет, перекладач і критик Богдан Кравців видав у Львові перше число ілюстрованого літературно-мистецького та наукового двотижневика «Напередодні».
Молодий видавець після закриття польською владою тижневика «Обрії» не полишав спроб відновити пресовий літературно-мистецький проект націоналістичного спрямування. Врешті, після піврічної перерви та наполегливого листування з міським староством, йому це вдалося.
Перше число часопису «Напередодні»
Відповідальним редактором новоствореного часопису став Богдан Лотоцький, незмінний приятель Богдана Кравціва у редакційно-видавничих справах. Редакція «Напередодні» ставила перед собою донкіхотські завдання (за власним визначенням) – боротися з обивательським поглядом на мистецтво та літературу, «змагатися з «просвітянщиною», гопаком, соловейками, ковбасою чи чаркою, всякою «халтурою», що нею годують народ». Натомість обіцялася сприяти поглибленню української духовності та формуванню естетичного смаку пересічного галичанина.
Богдан Кравців
До співпраці із часописом зголосилися відомі у Львові письменники, митці, науковці і критики – Микола Андрусяк, Дарія Віконська (справжнє ім’я – Іванна-Кароліна Федорович-Малицька), Володимир Ґабрусевич, Катря Гриневичева, Іван Керницький, Едвард Козак, Степан Луцик, Василь Рудко і Дмитро Штикало. А також про свій намір співпрацювати із виданням задекларували українські діячі культури поза Галичиною – Остап Грицай (Відень), Дам’ян Гуцул (Харбін), Антін Івахнюк (Загреб), Оксана Лятуринська (Прага), Євген Маланюк, Олена Теліга (Варшава), Олег Ольжич (справжнє прізвище – Кандиба), Улас Самчук (Прага), Микола Палій (Рим) та ін. На шпальтах видання вміщувалися репродукції творів Олекси Новаківського, Петра Обаля, Василя Перебийноса, Петра Холодного, світлини Ярослава Коваля.
Розсміяна Бойківщина. Фото Ярослава Коваля (Напередодні. – 1937. – Ч. 1)
В основу естетики «Напередодні», зрештою, як і більшості часописів націоналістичного спрямування, була покладена теза, що мистецтво не може бути відірваним від потреб нації, а навпаки, сприяти її розвиткові. Не заперечуючи цілковито існування мистецтва для «відпочинку від дійсности», публіцисти двотижневика обстоювали концепцію так званого «войовничого мистецтва і змістом, і формою», яке було носієм конкретної національної ідеї і було прийнятне для територіально розділеної української нації, що опинилася «під різними підсонями державних ладів, в різних умовах й із неоднаковими можливостями». Мистецькі критики переконували, що «мистецтво шанує вимогу ідейної правди; тому воно не нехтує істотних моментів прояву життя», бо це означало б розірвання із дійсністю і порушення генетичної підстави мистецької творчості.
Виходячи з того, що мистецтво не є вимогою «виключно естетичних диспозицій людини», в оцінці якості мистецького твору автори часопису керувалися ідейними засадами. Вартісною вважалася та робота, «що у висліді сприймача викликує героїчне етичне пережиття, що находить своє творче відношення до його національної ідеї».
Редакція «Напередодні» негативно сприймала тенденцію у галицькому культурному середовищі до беззастережної свободи у виборі мистецької тематики, бо це загрожувало, на її думку, анархією у мистецтві і житті загалом, призводило до «болючої духової ізоляції, яка нераз переходить у безплідність». Великі перспективи вбачалися саме у творах історичної тематики «в якнайширшому значенні, від часів української старовини (князівської доби) як і до щойно минулого (визвольних змагань), включно до чисто баталістичних сюжетів».
З огляду на це редакція двотижневика та її автори не могли залишитися осторонь ідейно-естетичної полеміки, яка розгорнулася на шпальтах львівської преси. Йшлося про своєчасність гасла «мистецтво для мистецтва» на теренах Галичини за тогочасних суспільно-правових реалій. Позиція часопису у цьому питанні була доволі категорична й однозначна: «Немислимо творити під кличем «мистецтво для мистецтва», бо це «відриває його від життя, забирає йому живі критерії для оцінки мистецьких вартостей».
На шпальтах друкованого органу вміщувалися аналітичні та критичні статті про літературні твори, мистецькі роботи, театральні постановки, в яких порівнювалися мистецькі здобутки різних епох і народів, їхні взаємозв’язки. Друкувалися твори українських майстрів пера Валеріана Підмогильного, Юрія Яновського, Бориса Антоненка-Давидовича, Миколи Хвильового, а також переклади творів європейських письменників – Джюро Віловича й Івана Мажуранича (з хорватської), уривки з філософської спадщини Освальда Шпенґлера (з німецької). У часописі діяли рубрики: «Поезія», «Проза», «Публіцистика», «Література – мистецтво», «Хроніка», «Стружки», «Гльосси» і «Бібліографія».
Про джерела фінансування «Напередодні» майже нічого не відомо. Ймовірно, видання могло виходити, як і попередній пресовий проект Богдана Кравціва, за часткової підтримки Українського Католицького Союзу. Щоправда, фактом є те, що пресовий фонд видання був недостатнім – через фінансові проблеми й непорозуміння з польською владою видання виходило нерегулярно, бувало й раз у місяць (попри задекларовану двотижневу періодичність). 1938 року його наклад становив 4000 примірників.
Редакція «Напередодні» на виставці української преси у Бродах, 1938 (Напередодні. – 1938. – Ч. 3)
Загалом світ побачило 12 чисел «Напередодні», останнє датоване 30 грудня 1938 року. Хоча опрацювання архівних фондів дає підстави вважати, що формально редакція часопису функціонувала й на початку 1939 року та, ймовірно, мала у планах продовження видання. На це вказує і рекламне повідомлення, опубліковане у числі 1/2 за 1939 року журналу «Нова Хата», в якому закликалося передплачувати й читати «Напередодні» — «єдиний під сучасну пору часопис присвячений справі української духовности: літературі, мистецтву й науці», що «виходить 19 і 30 кожного місяця під редакцією Богдана Кравцева».
Анонс про вихід «Напередодні», опублікований у «Новій Хаті»
У лютому 1939 року Богдан Кравців подав до Львівського міського староства декларацію, в якій зазначалося, що він як відповідальний редактор часопису відповідає правовим вимогам та дотримується проголошених завдань видання. 9 березня того ж року було укладено договір між ним та Богданом Томківим про продаж останньому «видавництва літературно-мистецького часопису «Напередодні» на виключну власність за загальну суму 751 зл. 50 ґрошів». У поданій до староства декларації від 2 травня 1939 року повідомлялося, що власником часопису є Богдан Томків, видавцем – Богдан Кравців, а відповідальним редактором – Богдан Лотоцький. Редакція й адміністрація журналу містилася по вулиці Оборони Львова, 17 (тепер – вулиця Дорошенка), він мав надалі друкуватися у друкарні НТШ. Але редакційно-видавничим планам не судилося здійснитися – часопис остаточно припинив свій вихід.
Останнє число двотижневика «Напередодні»
Двотижневик «Напередодні» заповідався як елітарне видання, якщо розуміти елітарність як протистояння масовій культурі, незалежно від форми, яку вона може прибирати. Довкола друкованого органу згуртувалися молоді українські творчі сили, які щиро вірили, що саме у такий спосіб зможуть докластися до розвитку національної культури та формування української еліти, яка провадила б українство у боротьбі за власну державність. Попри нетривалий час виходу, часопис «Напередодні» зумів віднайти власну нішу на нестійкому пресовому ринку Галичини й відіграти помітну роль у тогочасному медіа-процесі.
ДЖЕРЕЛА:
- Кравців Б. «Доба жорстока, як вовчиця» / Богдан Кравців // Напередодні. – 1937. – Ч. 1.
- М. До образотворчої ділянки / М. // Напередодні – 1938. – Ч. 6.
- Габрусевич В. Мистецтво, ідейна правда, тенденція / Володимир Габрусевич // Напередодні. – 1938. – Ч. 6, 7.
- Габрусевич В. Національне в мистецтві / Володимир Габрусевич // Напередодні. – 1938. – Ч. 8.
- Осінський С. Критерії оцінки мистецького твору / Степан Осінський // Напередодні. – 1938. – Ч. 4.
- Справа про реєстрацію українського науково-літературного щотижневика «Напередодні» у Львові з додаванням №1 (15 жовтня 1937 р. – 2 травня 1939 р.) // Державний архів у Львівській області. – Ф. 110 (Львівське городське староство), оп. 3, спр. 576. – 8 арк.
- Федорович-Малицька Л. Кілька завваг про мистецьку тематику / Ліна Федорович-Малицька // Напередодні. – 1938. – Ч. 1.
Світлини:
- Часопис «Напередодні»
- lib.oun-upa.info/bandera/r04.html
16.10.2017