Is there anybody going to listen to my story All about the girl who came to stay?     Хто-небудь вислухає мою розповідь?  

 

  Світлані   Я повернувся додому. Дім має дно і якір. Дім з іншим домом стояв собі і балакав. І поки я приглядався до смородини і кульбаби поки ловив запах всмажених зерен кави порався із валізами – скинув з дороги сакви перетирав із цукром горличий голос Савки   з якою ми мандрували віршами і папером. Змінював потяги – готелі – міські квартири

    Розпочнім так: шукати можна не тільки втрачений час (Марсель Пруст, звичайно, що Пруст), але також слова, солодке значення їхньої втрати.  

  Пише св. Марко: у в'язкому повітрі маслин Він прикликав Симона і сказав про самотність зі схилу гори холодні вітри несли прохолоду каміння схожого на голоси що наближались до саду – їх менше сотні   де заховатись? за дерева Гетсиманського саду? на який сповзає гора і опускаються руки і коли вони прийдуть? о пів на п’яту? і якщо побачити тінь у саду прим’яту

 

  Спочатку була поезія. Потім – поети і число їм було три: Бойчук, Рубчак і Тарнавський.   Потім вони стали картиною Юрія Соловія – розпливчасті обличчя, трикутні ключиці.  

  в елегіях жити – у них і зникати до порожнеч у строфах звикати до віршів самих – до стану в якому відсутність до музики в опуклому череві лютні в утробі цибулі у пульсі серцевім до станцій кінцевих   до слів – затуляючи діри носити нью-йорк як у кульчиках сині сапфіри збиратись на потяг – кидати у торбу речі вдягатись у светер віршованих речень триматись повітря – шукати поруччя