Василь МАХНО

 

Війну не зашити військовим хірургам

Червоним Хрестом – ані чорним півкругом

для звільнених селищ – акафісти й псалми

посадки разом із місцевими псами

і тільки хмарки уздовж лінії фронту

шикуються в полк

батальйони і роти

 

ось лінія фронту між шанців у травах

де ж лінія фронту між «ними» і «нами»?

і що шахтарі що годуються з шахти

кого з них судити й кого з них прощати?

чи  їх ополченців чи їх полонених

чи постріли їхні

з посадок зелених?

 

бадилля зросте з  молодого сержанта

напишуть про нього вірші і віршата

про те як його підкосили у червні

про зміщені кулі – в легенях і череві -

коли подзвонив хтось йому по мобілі

і так  і застигли хмарки

в небі білім

 

товариш по службі  на станції «Нивки»

живий – без руки і без правої нирки

скрипить по вагонах металевим протезом

ніхто не згадає коли був тверезим

купує в кіоску – й бухає до срачки

розклавши свій стіл із картонної

пачки

 

бадьорі оркестри на свято Покрови

ось маршем воєнним й військовим покроєм

пройдуть у колонах училища жовтороті

яким ще іти по снігах і болоті

в яких все на місці і ноги і руки

яких не зшивали

військові хірурги

 

а він що прикупить в найближчім кіоску?

життя ж подаровано Господом в позику

у нього військове й пенсійне посвідчення

і пільги так  наче – казали – довічні

і наче довічний цей шлюб із війною

і це проживання

з рукою одною

 

бджолою на квітці – прилиплій до меду?

це ж він викрикав ув обличчя начмеду

і кляв медсестру – її маму –  і обстріл

і пальці хірурга  холодні і гострі

військове каліцтво – фату й наречену

безплатний обід

і безплатну вечерю

 

10.03.2018