Мова – не лише повітря для письменника, це його нервова і кровоносна системи. Це все, чим він володіє. На щастя, мова – не записаний спадок, який можна відібрати. Вона завжди з тобою.
Сніги топилися, бруньки розривали клейкі плівки своїх коконів. Потічки і ріки наповнювалися водою. Десь попроривало греблі. Саме того року, як тільки зійшла крига, потічком, що допливав до Джуринки, пішла риба...
На Вербну неділю Він в’їжджає у Єрусалим на молодій ослиці. Цю драматургію подій викладено точно, наче записано математичними формулами. Усі слова, які мали бути сказані, – сказані й записані.
Життя у нас вимірювалося війнами: за Австро-Угорщини служили в уланах, за Польщі – в кавалерії та піхоті; перша радянська мобілізація, друга, потім весняні та осінні призови...
прокинутися в Поконо – у домі
де запахи і стіни невідомі
де лижі на прокат і дім у винайм
де барахлить вай-фай і сніг на ранок
засипав всі шляхи і дах і ґанок
хребти та спини
прокинутись – заглянути за штори
– прогнозували буревій і шторми –
сніги ростуть у Поконо на дріжджах
за кілька миль – три гірськолижні траси
нагнали техніки – насунули тераси
життя на лижах