Василь МАХНО

Мова – не лише повітря для письменника, це його нервова і кровоносна системи. Це все, чим він володіє. На щастя, мова – не записаний спадок, який можна відібрати. Вона завжди з тобою.
12.05.18 | | Дискурси
Будинок був не те що закинутим, але порожнім і недоглянутим. Павуче плетиво зашило поштову скриньку, бо на пошту ніхто уже в цьому домі не очікував...
28.04.18 | | Дискурси
Сніги топилися, бруньки розривали клейкі плівки своїх коконів. Потічки і ріки наповнювалися водою. Десь попроривало греблі. Саме того року, як тільки зійшла крига, потічком, що допливав до Джуринки, пішла риба...
21.04.18 | | Дискурси
На Вербну неділю Він в’їжджає у Єрусалим на молодій ослиці. Цю драматургію подій викладено точно, наче записано математичними формулами. Усі слова, які мали бути сказані, – сказані й записані.
31.03.18 | | Дискурси
Життя у нас вимірювалося війнами: за Австро-Угорщини служили в уланах, за Польщі – в кавалерії та піхоті; перша радянська мобілізація, друга, потім весняні та осінні призови...
24.03.18 | | Дискурси
наче довічний цей шлюб із війною    і   це    проживання     з    рукою    одною
10.03.18 | | Дискурси
Чортків – одне з міст, без яких годі уявити існування літератури. Василь Махно взявся розпороти історію міста і показати актуальне минуле.
03.03.18 | | Дискурси
  прокинутися в Поконо – у домі де запахи і стіни невідомі де лижі на прокат і дім у винайм де барахлить вай-фай і сніг на ранок засипав всі шляхи і дах і ґанок хребти та спини   прокинутись – заглянути за штори – прогнозували буревій і шторми – сніги ростуть у Поконо на дріжджах за кілька миль – три гірськолижні траси нагнали техніки – насунули тераси життя на лижах  
10.02.18 | |