Івано-Франківська благодійна організація «Дім Сірка», що допомагає безпритульним тваринам, виграла у конкурсі «Ідея X» від «Нескафе» 100 тис. грн. на будівництво притулку для тварин.  Вже другий рік поспіль активісти організації через соцмережі пропагують гуманне ставлення до четверолапих друзів, збирають гроші на їхнє лікування та утримання, шукають господарів безхатькам.  

Галицька кухня стає дедалі популярнішою. Принаймні такого висновку можемо дійти з огляду на кількість присвячених їй свят і фестивалів. Останній такий відбувся в Івано-Франківську і вирізнився тим, що в його промо-роликах знялися одразу двоє культових письменників:  Юрій Андрухович і Тарас Прохасько.  «Z» зміркував, що це добра нагода поговорити з ними обома про щось цілком інше, ніж література. Але навіть ця простенька розмова — ще одна ілюстрація того, наскільки глибокі це люди і які вони… різні.    

Підготував Василь Карп’юк   Анатолій Звіжинський: «Сучасне мистецтво загострює погляд на стан речей, що існує в суспільстві. Воно не займається ні вихованням, ні провокаціями. Може тільки загострити увагу. Інколи ударом палиці по чолі».  

Відсутність аристократії відчуваємо як ніколи. Може вони й були неробами, ті аристократи, проте виконували важливу соціальну місію. Стояли на обороні честі і гідності. А це, виявляється, є принциповим. Тому що плебеям (як селюкам, так і міського розливу), предки яких думали здебільшого про виживання, до честі і гідності справи немає. Звідти і «тушки» у парламенті, і відсутність в українських ЗС офіцерських судів честі, і продажна журналістика, і культ гопоти, і полум’яні патріоти, що одночасно є хабарниками, і священики, що слугують богам грошових знаків.

Івано-Франківська галерея «Арт на мур» – заручниця ситуації провінційної містечковості – в своїй виставковій політиці продовжує балансувати на межі популярного або інтелектуального, красивого або незрозумілого, демонструючи весь можливий потенціал місцевих/іногородніх авторів та торуючи перспективи ринкової привабливості мистецтва. Відповідно до цього контексту нова виставка в «Арт на мур» – живопису і графіки Весели Найденової «Феї та дракони» – пропонує глядачам один із варіантів інсайдерського світосприйняття.

  Найбільша драма в тому, що Герасим’юк багато років живе у Києві і весь цей час пише про гори. Звісно, не тільки. А все ж, гуцульські ритми проникають навіть в «урбаністичні» твори поета, навіть у «Київську повість» («Ти чув барвінкову»). У столиці теж багато музики звучить. Але такої нема: «як разом заграли всі скрипки і цимбали, флояри і дримби / та вдарили бубни, / а спершу озвалися всі трембіти і роги – разом!».

В Івано-Франківську нарешті призначили склад міського виконавчого комітету, і став він наполовину «свободівським». Міський голова, натомість, у нелегкому і тривалому протистоянні обстояв першого заступника, Фітеля, і ще має трьох своїх членів виконкому, включно з лікарем-інфекціоністом на посаді заступника з економічних питань. Отже, рахунок між мером і «Свободою» у Франківську зрівнявся. 1:1…  

  Підготував Василь Карп’юк     «Коли художник починає перейматися як продати свій твір – це шлях в нікуди». Ростислав Котерлін  

  Я все частіше називаю свою малу батьківщину «містом ІФ». Адже називати її «Івано-Франківськом» якось не випадає – многа лішніх букафф. Називати «Франеком» услід за місцевими любителями креденсів і філіжанок також не хочеться. Літер менше, зате некликано з’являється якийсь лівий фацет Франек – чи то барига з речового ринку, чи то торчок, що мешкає десь на Зосиній Волі.